Таку комплексну підтримку родинам, що наразі не знають куди звернутися, буде надавати Регіональний центр соціального супроводу, створення якого започатковано у Збройних Силах. Про…
Пам’ятаєте, як 7–8 років тому в Україні з’явилися настінні графіті із портретом Януковича з червоною цяткою на лобі? Протестний живопис був одним із форм спротиву тоталітарному проросійському режиму того часу. Потім почались події Революції Гідності і процес вивільнення України від впливу московської недоімперії.
Наші сусіди-білоруси нині теж стали на шлях очищення свідомості та своєї країни від тоталітаризму. Понад сто днів тривають масові протести в усій країні. І як в Україні часів Майдану, зміни в Білорусі підтримують абсолютно всі верстви суспільства, без огляду на вік, стать, соціальний чи матеріальний стан.
Зокрема, на передовій боротьби білорусів за позбавлення від терору, стали митці, формуючи своєю творчістю суспільні протестні меседжі. Один з таких бійців за волю і справедливість – відомий білоруський художник-графік, дизайнер Володимир Цеслер.
Митець – опозиціонер і член Координаційної ради забезпечення трансферу влади в Білорусі. Через свою опубліковану жорстку критику режиму Лукашенка влітку цього року він вимушено покинув територію Білорусі. Але навіть у екзилі продовжує надихати співвітчизників та інформувати європейську спільноту й громадян країн-сусідів про сутність та ідеї білоруського спротиву системі.
Днями у Львові відкрилась його виставка плакатів «Верым! Можам! Переможам!». У цих роботах білоруський художник, який має світове визнання, не панькається зі своїми опонентами, а вдається до нищівної критики. Його ідеї цілком відображають рішучу налаштованість білорусів довести свою справу до кінця. Володимир Цеслер прагне передати палкі надії співвітчизників і однодумців на перемогу справедливості та життя без брехні, яка, за Геббельсом, стає правдою, коли вимовлена тричі.
Жанр плаката, з яким митець працює не одне десятиліття, весь час трансформується – він вже далеко пішов від функцій афіші, став складеним і багатошаровим, з’явилась безліч способів його створення. Головними якостями сучасного плаката є його негайність, сьогоденність, терміновість і палаюча актуальність. Справжній плакат не вивішується наразі на вулицях, адже їхні простори безнадійно комерціалізовані. Натомість плакат існує і процвітає в художніх майстернях, на тематичних бієнале та, звісно, там, де тепер важко приходиться цензурі – у віртуальності.
І дійсно, переглянувши його твори на виставці, можна лише погодитись, як просто і влучно митець показує, що радянщина в головах – це зло, що намагання окремих лідерів «дружити з Росією» і догоджати її забаганкам – це зло, що політична диктатура і намагання на багнетах силовиків утриматись при владі – це таке ж зло!
Чому ця виставка важлива для нас, українців?! Бо наочно демонструє, що мистецтво не може залишатися осторонь, коли нація прагне свободи і незалежності. Національне мистецтво стає барикадою: це довів український Майдан і тепер ще раз доводять білоруси. Крім того, і наша боротьба за незалежність далека до завершення. Тому українським митцям варто вимкнути режим роботи «мене це не обходить». Бо те, що нас об’єднує із білорусами, – це прагнення здобути власну ідентичність і довести свою справу до кінця.
Фото автора
