Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
На запитання «Навіщо люди бігають?» відповісти і просто, і складно. Це і для здоров’я, і відчуття себе частиною чогось спільного, і для перемоги над собою, і участі в змаганні, і для добрих справ — нерідко марафони і масові забіги збирають кошти у благодійні фонди.
З чого все починалося
Як водиться, багато традицій своїм початком зобов’язані війні. Так, за легендою, після битви при Марафоні у 490 році до н. е. грецький воїн на ім’я Фідіппід пробіг без зупинок від Марафону до Афін, щоб порадувати жителів міста звісткою про перемогу греків. Діставшись Афін, він устиг крикнути: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» і впав мертвим.
Правда, за іншими джерелами, ця легенда не підтверджена нічим, крім бажання автора розповісти красиву оповідку. Як пише відомий античний історик Геродот, Фідіппід був гінцем, посланим за підкріпленням з Афін у Спарту. Він пробіг 230 км менше, ніж за два дні. Легенда ж про те, що він пробіг з Марафону до Афін, вигадана, швидше за все, Плутархом понад як за 550 років після реальних подій.
Коли у кінці ХІХ століття П’єр де Кубертен відроджував Олімпійські Ігри, легка атлетика увійшла у перелік олімпійських видів спорту. Міжнародний олімпійський комітет у 1896 році виміряв дистанцію від поля битви в Марафоні до Афін. Вона виявилася довжиною 34,5 км. На перших Іграх сучасності у 1896-му марафонський біг справді проходив дорогою, прокладеною від Марафону до грецької столиці.
Потім дистанцію змінювали, і нарешті у 1921 році Міжнародна любительська легкоатлетична федерація (нинішня IAAF) остаточно встановила офіційну дистанцію марафонського забігу, яку використовують і досі — 42 кілометри 195 метрів.
Відповідно, довжина пів марафонської дистанції — 21 км.
Марафони діляться на дві великі групи:
некомерційні — входять у програму літніх Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, Європи, континентів, чемпіонатів країн та інших стартів;
комерційні — щорічно проводять у багатьох найбільших містах світу. Найвідоміші утворюють Велику шістку марафонів (World Marathon Majors). Як правило, в комерційних марафонах можуть взяти участь всі охочі любителі бігу.
Також проводять марафонські забіги, де спортивна складова другорядна, так переслідують благодійні рекламні цілі (англ. Fun-run).
Забіги в Україні
Щорічно в Україні організовують десятки масових забігів. Їх звично називають «марафонами», хоча насправді дистанції різні — і 10 км, і 21, і повні марафони. Нерідко в них беруть участь ветерани АТО й ті, хто зараз проходить службу у ЗСУ.
Регулярними є забіги в пам’ять загиблих. Так, Максим Мірошниченко, який і на фронті не залишав тренувань, біг, аби вшанувати загиблого побратима.
Цього року пандемія коронавірусу, мабуть, надовго позбавила бігунів масових стартів. Практично всі змагання любителів і професіоналів, які стояли в біговому календарі Європи і США з березня до серпня, скасовані чи перенесені. Скасовано марафон у Нью-Йорку, який мав відбутися 1 листопада, на 15 листопада з 5 квітня перенесено паризький марафон. Досі заборонені у всіх країнах паркрани — безкоштовні суботні забіги, на які збираються ентузіасти.
Тому через карантин у 2020 році частина забігів проходила… онлайн.
Це так звані «віртуальні забіги», популярність яких зросла у світі. Як кажуть учасники, головний їхній плюс у тім, що вони взагалі проходять, на відміну від будь-яких інших великих стартів. На віртуальні форми переходить багато марафонів. Навіть найстаріший — Бостонський — став віртуальним.
Зазвичай, організатори онлайн-змагань визначають тимчасове вікно, в яке можна подолати дистанцію, а учасники самі визначають маршрут забігу і по завершенню надсилають організаторам посилання на трекер пробіжки. Перевага такого забігу в тім, що бігти можна на будь-якій трасі, а медаль приходить у посилці.
В Україні у цьому році забіги проходили онлайн
Як розповідає ветеран АТО полковник запасу В’ячеслав Раєвський, він регулярно бере участь у забігах. Річ у тім, що легкою атлетикою займається давно, ще з курсантської юності, адже біг — одна з основних дисциплін «фізо». Організатори таких забігів дуже часто реєструють атовців безкоштовно або зі значною знижкою.
Є забіги, в яких масово беруть участь воїни російсько-української війни — «Ветеранська десятка» і «Біжу за воїна АТО».
Як каже В’ячеслав, участь у забігу дає можливість відчути плече побратима, показати, що, попри вік, поранення, контузії — ти залишаєшся активним членом суспільства, пропагуєш здоровий спосіб життя.
У забігу в пам’ять полеглих воїнів АТО процедура інша — бігуна реєструють під ім’ям полеглого побратима, він отримує номер і під його прізвищем пробігає дистанцію.
— Як би затерто це не звучало, але люди живі, поки про них пам’ятають, і ми про загиблих друзів теж пам’ятаємо. Так, у цьому році я біг під ім’ям Ігоря Павлова — мого друга, полковник кафедри ВІТІ, загиблого під Дебальцевим. Я в ті дні був там, і буквально напередодні трагедії ми з ним бачилися. Тому бігти під його ім’ям дуже… — В’ячеслав замовкає, намагаючись підібрати слово, потім мовчки махає рукою. — Зазвичай я біжу під його ім’ям і, гадаю, його рідним — батькам, дружині, дітям — приємно, коли близьку їм людину пам’ятають. Дуже часто, біжучи, бачу серед марафонців учасників з майками різних бригад — 72-ї, 17-ї танкової, 79-ї… Махнув побратиму, він тобі — вже відчуваєш, що ти не один. А взагалі, кожен раз, коли біжу пів марафон, згадую, що 21 км — це відстань між Дебальцевим і Світлодаркою. І дуже хочу пробігти цю дистанцію на нашій звільненій землі. У нас є певні позитивні приклади, на які можна орієнтуватися — це Хорватія й Нагірний Карабах…
Фото надав В’ячеслав Раєвський
