Їх обвинувачували у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України — вчинення злочину за попередньою…
Наземні та морські військові операції тісно пов’язані з повітряними силами, які є невіддільною частиною військових операцій у ХХI столітті.
Перегони у створенні стратегічної авіації між Вашингтоном та Москвою розпочались одразу після закінчення Другої світової. У 1959 році на бойове чергування заступили перші балістичні ракети, але на той час їхня надійність, точність і боєготовність були невисокими. Тривалий час основу стратегічного потенціалу становили стратегічні бомбардувальники – американські В-52 та радянські Ту-16, Ту-22, Ту-95.
Найсучаснішим російським літаком наразі є Ту-160 (Blackjack). Його експлуатацію в бойових частинах розпочали у 1987-му. З часом їх модернізували і з’явилися «новинки» – Ту-95МС, Ту-22М3 та Ту-160М2. Як старі, так і нові стратегічні літаки здатні завдати ядерного удару по найважливіших об’єктах у глибокому тилу та по великих з’єднаннях морських сил противника. Зі свого боку в США розпочалися випробування бортових систем перспективного американського бомбардувальника B-21 Raider. Водночас триває робота зі збирання першого дослідного зразка цього літака.
Самооцінка росіян
Чи має шанс Росія, в якій оголосили про створення власного дива техніки ПАК ДА (перспективного авіаційного комплексу дальньої авіації), наздогнати та перегнати американський B-21?
«Ту-160 – это действительно невероятная машина. Ее практически невозможно перехватить. За нашим самолетом не успеет зенитная ракета и самый современный истребитель. Например, Ту-160 может держать на форсаже сверхзвуковую скорость в течении 45 минут, а потенциальный охотник на него F/А-18 – 10 минут». Таку характеристику літаку дав Олексій Леонков – військовий експерт російського журналу «Арсенал Отечества».
Росіяни стверджують: Ту-160 не має аналогів. Бомбардувальник здатен долати ППО противника. Розганяючись до 2500 км/год «Білий лебідь» за необхідності піднімається на висоту до 22 км, перебуваючи поза зоною дії винищувачів ворога.
Довідково: американська зенітна ракета SM-2 розвиває швидкість Мах 3 (1224 км/год х 3), зона ураження у висоті від 150 м до 15 км, максимальна дальність 167 км. SM-3 Block IА розганяється до 2700 м/с (9720 км/год), уражає цілі на висотах до 500 км, максимальна дальність ураження 700 км. SM-6 розвиває швидкість 3,5 Мах, максимальна дальність ураження 460 км, а висота – до 33 км. Американцям не обов’язково піднімати у повітря винищувачі для перехоплення Ту-160, достатньо скористатися потужними зенітними ракетами.
Здавалося б, у росіян є надзвичайний літак, кращого не треба, але не все так однозначно. Росіяни почали розробку ПАК ДА, який у майбутньому буде основою стратегічної авіації. На початку планувалося створити надзвуковий літак за схемою «летюче крило», потім вирішили розробляти дозвуковий варіант, використовуючи радіопоглинальні матеріали.
«В ПАК ДА решили пожертвовать высокими скоростями в пользу улучшеных характеристик скрытности. При возможности наносить удары по целям с большого расстояния высокая скорость от бомбардировщика не требуется, а вот способность незаметно для противника войти на дистанцию пуска ракет нужна», – пояснив професор російської Академії військових наук Вадим Козюлін.
Про російські плани та реалії сьогодення
У січні 2016 року головнокомандувач Повітряно-космічними силами РФ генерал-полковник Віктор Бондарєв повідомив: роботи по ПАК ДА відбуваються в хорошому темпі, дослідний зразок зможе піднятися в небо раніше запланованої дати – 2021 року. Зі свого боку російський генерал Анатолій Коновалов заявив, що стратегічний бомбардувальник ПАК ДА на озброєння авіації надійде в 2024-2025 роках і зможе вирішувати завдання, які нині вирішують одразу три типи бомбардувальників – Ту-160, Ту-95МС та Ту-22М3.
Торік у грудні заступник міністра оборони РФ Олексій Криворучко запевнив, що серійний випуск ПАК ДА має розпочатися у 2027 році, коли літак надійде на озброєння військових частин. Ось, що він дослівно зазначив з цього приводу: «В соответствии с Государственной программой вооружения в период до 2027 года на вооружение поступят современные образцы ВВСТ (вооружений военной и специальной техники), по своим характеристикам не уступающие лучшим зарубежным аналогам, а зачастую и не имеющие аналогов в мире».
Отже, росіяни вкотре намагаються виготовити «не имеющий аналогов» зразок зброї, який давно за кордоном створений та експлуатується. Зокрема важкий стратегічний бомбардувальник Northrop B-2 Spirit, який перший політ виконав тридцять років тому (17 липня 1989-го, а експлуатується з 1 грудня 1997-го). Це серійний літак нового покоління, створений за стелс-технологією, аеродинамічною схемою «летюче крило». Spirit здатен доставити у визначене місце 16 ядерних бомб В61 або В83. Бойовий радіус – 5300 км, максимальна швидкість – 1100 км/год (Ту-160 – 2230 км/год).
Причому США не зупинилися та продовжили розвиток проєкту В-2. Торік у компанії Northrop Grumman розпочали складання першого зразка перспективного стратегічного бомбардувальника B-21 Raider, який значно досконаліший за В-2. (Американці передбачили його безпілотний варіант, здатний летіти на мінімальних висотах над складками місцевості). Перший політ нового літака заплановано на грудень 2021 року.
Довідково: Перший американський стратегічний бомбардувальник, збудований за схемою «летюче крило», піднявся в повітря 25 червня 1946-го. Робота над його створенням почалася ще у вересні 1941 року. Компанія Northrop створила літак YB-35, здатний доставити 4540 кг бомб на відстань 5500 км. Чотири двигуни по 3000 к/с дозволяли літаку мати максимальне бомбове завантаження в 23245 кг. Екіпаж – 9 осіб. Максимальна дальність польоту – 13113 км. Максимальна швидкість польоту – 629 км/год. Машина мала чотири 28-циліндрові двигуни. На деяких зразках їх замінили на вісім турбореактивних з тягою по 1825 кг на злеті.
Для порівняння, на думку ексміністра оборони РФ Юрія Борисова, перший політ російський ПАК ДА зможе здійснити лише у 2025-2026 році, а піти у серію в 2030-му. Причому росіянам доведеться відпрацьовувати принципово нові для себе технології «летючого крила» з нуля, в той час, як американці створюють уже четвертий літак (без урахування тактичного бомбардувальника F-117A). Якщо взяти російські реалії, де винищувач 5-го покоління Су-57 літає, м’яко кажучи, не з новим двигуном, то створення сучасного цифрового бортового радіоелектронного обладнання на російській базі виглядає досить проблематичним. Намагання росіян одночасно мати кілька стратегічних бомбардувальників дає привід стверджувати: є досить серйозні підстави сумніватись в надійності й бойових можливостях «не имеющих аналогов» зразків зброї. Тож росіяни змушені копіювати новітні американські розробки й не лише їх.
Про ефективність бойового застосування B-2 Spirit
У 1999 році під час операції в Югославії B-2 Spirit скинули на цілі понад 600 високоточних бомб (JDAM). У наступні роки літаки застосовували в Іраку й Афганістані. Тривалість бойових вильотів сягала 30 годин. Під час одного з них B-2 Spirit перебував у повітрі без посадки понад 50 годин, що свідчить про високу якість літаків і професіоналізм екіпажів. До того ж B-2 Spirit здатні підтримувати функціонування інформаційної мережі (LINK-16), де окремий літак працює як єдиний механізм, здатний уражати цілі або захищати свої об’єкти водночас.
19 березня 2011 року під час операції «Одисея. Світанок» з бази ВПС США Уайтмен, штат Місурі, в повітря піднялися три B-2 Spirit і два B-1B. За час операції літаки знищили 150 цілей, серед яких склади озброєнь, об’єкти ППО, командно-контрольні пункти, об’єкти обслуговування авіаційної та іншої техніки. До речі, під час численних бойових операцій американські ВПС не втратили жодного B-2.
Замість післямови
Словом, заяви заявами, але наразі перспективний російський авіакомплекс дальньої авіації (ПАК ДА) існує лише як ескізний проєкт. Споглядаючи на приклад з російським винищувачем Су-57 (виконав перший політ у 2010-му, станом на кінець 2020-го в металі існує тільки десяток прототипів) напрошується невтішний висновок – Росія здатна створювати лише одиничні екземпляри або невелику серію дослідних зразків перспективної техніки. Але їхня спроможність розпочати масове виробництво світового рівня техніки викликає сумнів, а інтеграція з космічними системами спостереження та розвідки окремих екземплярів з огляду на залежність мікроелектронної промисловості від закордонних складників і власної нерозвиненості взагалі унеможливлює створення сучасного ефективного інформаційного поля для бойових систем.
На відміну від країни гучних заяв, не викликає жодних сумнівів, що американці скоро піднімуть у повітря свій B-21 Raider, а приблизно до середини 20-х приймуть на озброєння ВПС. Різниця у заявлених термінах готовності B-21 Raider та ПАК ДА незначна, але величезна в реальних, а не декларованих можливостях цих двох держав.
