Капітан Олег Бондаренко вважає свою професію доволі специфічною, він — інженер-синоптик. У Криму офіцер прослужив десять років. Він розповів, що після окупації півострова та передислокації бригади на материкову частину метеорологічну службу частини довелося формувати фактично з нуля.
На озброєних росіян з… Гімном України
27 лютого 2014 року аеродром «Бельбек» заблокували «зелені чоловічки» — близько 500 спецпризначенців ГРУ Російської Федерації, які прибули на бронетехніці до воріт бригади тактичної авіації. Перекривши доступ до стоянок літаків, вони вивели з ладу всі справні винищувачі. Засоби масової інформації сколихнули кадри, на яких неозброєні військовослужбовці авіабригади на чолі з полковником Юлієм Мамчуром із державним і бойовим прапорами, співаючи Гімн України, висунулись у бік озброєних росіян.
— У першу добу вони нас не чіпали, ми ще могли потрапити на аеродром, але потім попросили покинути територію. На зборі було прийнято рішення піти маршем на аеродром. Ми прагнули продемонструвати, що це наше місце служби, ми маємо тут перебувати, а не якісь невідомі люди зі зброєю, — розповідає Олег Бондаренко. — По телебаченню показували, що ми співали тільки Гімн України, але спочатку ми співали різні пісні, пов’язані з авіацією. Вони стріляли вище наших голів, але ми йшли далі й почали співати гімн. Хотілося достукатися до тих людей та відкрити їм очі на те, що це територія України. Посередині злітної смуги вони оточили нас півколом. Причому ховалися за будівлями. У нас вистачило витримки зупинитися, а в них — не переходити останню межу. На перемовинах нашого командира з їхнім, зійшлися на тому, щоб частину з нас пропустили на об’єкти, бо, як було відомо, на інших аеродромах грабували все підряд. Але і в нашому випадку вся апаратура залишилася у них.
22 березня всі споруди аеродрому «Бельбек» і літаки було остаточно захоплено російським спецназом.
«Тих, хто зрадив присязі, росіяни там не сильно шанують»
— Вийшло так, що весь особовий склад метеослужби бригади залишився там. Зі всього свого підрозділу на материкову Україну вийшов лише я, — згадує капітан Бондаренко. — Росіяни заманювали — казали, що їм потрібні досвідчені фахівці. Мої колишні співслужбовці по метеослужбі пропонували залишитися і мені, обіцяли золоті гори: «У тебе дружина вагітна, куди ти зібрався. Тут тобі дадуть російське громадянство, житло, всі премії, всі надбавки. Тут у тебе буде все, а там — невідомість». А ще лякали тим, що оскільки я єдиний з них виїжджаю, то на мене повісять втрату всього обладнання служби. Наскільки знаю, тих, хто зрадив присязі, росіяни там не дуже шанують. Думаю, час нас розсудить.
У квітні 2014 року військові авіатори приступили до вивезення своєї техніки та майна з Криму. Бригаду тактичної авіації тимчасово передислокували з Бельбеку до Миколаєва, пізніше на Волинь. Вірними присязі залишилися понад 240 військовослужбовців (38% особового складу) і 11 льотчиків з 21.
— Мене влаштовує моя бригада, — додає Олег. — З нею пов’язано багато подій, тут мої друзі, тут велика частина мого життя.
Фото автора та з архіву Олега Бондаренка
