Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Ситуація на Донбасі почне далі загострюватись, і в цьому немає жодних сумнівів. Про такий розвиток подій свідчать кілька факторів. Зокрема те, що насправді «велике всеосяжне перемир’я» фактично закінчилось ще кілька тижнів тому. І хоча українські Збройні Сили ще намагаються його дотримуватись і не відповідати на обстріли російських бойовиків (які вже у переважній більшості не є провокативними), але «лінія фронту» дедалі більше «оживає». Навіть у щоденних рапортах спостерігачів СММ ОБСЄ стало значно більше зафіксовано пострілів і вибухів.
Вогнева активність ворога зростає
Пресцентр штабу операції Об’єднаних сил вже кілька тижнів майже щодня повідомляє про порушення противником режиму «тиші», ведення ним розвідки за допомогою БПЛА і роботу ворожих снайперів. І це вже не поодинокі «провокації», а системна «вогнева активність на ураження». Днями на Світлодарській дузі нашим бійцям довелось відбивати вихід диверсійно-розвідувальної групи противника. Останні такі виходи траплялись ще в першій половині літа…
Обстріли наших позицій для російських бойовиків, за якими стоїть Москва – це досить ефективний метод політичного впливу і навіть, можна сказати, тиску на Україну. Вже неодноразово так бувало, що перед важливими самітами і зустрічами, на яких вирішувалась стратегія врегулювання ситуації на Донбасі, значно зростала вогнева активність, збільшувалась кількість провокацій з боку ворога, снаряди і міни починали вдаряти по мирних мешканцях.
Обстріли, на жаль, це майже єдиний ефективний метод тиску на Україну, адже для того, щоб їх зменшити, нашій стороні інколи доводиться йти на суттєві поступки Росії і її маріонеткам на окупованих територіях Донбасу.
Цього разу вони намагаються «протиснути» План (так звану дорожню карту) врегулювання ситуації на Донбасі від російської ТКГ в Мінському процесі. Цей російський «План» майже одночасно з українським «Планом спільних кроків» внесений на розгляд «мінської» групи. Але ні Україна, ні ОБСЄ (третя сторона «Мінська»), його офіційно не схвалили, а взяли до роботи і надіслали учасникам «Нормандського формату» саме українську «дорожню карту».
Але РФ намагається змусити Україну грати за її правилами, і для досягнення необхідного результату вже увімкнула кілька «важелів». Москва хоче витиснути від Києва зміни в українське законодавство, яке стосуватиметься припинення «юридичного переслідування осіб», яких свого часу затримували наші правоохоронці за злочини, скоєні проти української держави. Фактично, на нас тиснуть, щоб ми прописали у законодавстві повну амністію бойовиків…
Амністія – авансом?
Амністія, простіше кажучи – це звільнення від кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочину. Виконуючи один із пунктів Мінських домовленостей, в якому йдеться про амністію (…Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов’язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей), Україна стоїть на позиціях міжнародного права. Тобто ті, хто вчиняли воєнні злочини, мають за це нести кримінальну відповідальність. Лише за таких умов українське суспільство прийме подібну «амністію».
Але у всьому цивілізованому світі провину особи визначає суд, який виносить вирок, винна вона чи ні, і лише потім до неї застосовують амністію. А в цьому випадку РФ тисне, щоб Україна звільнила від кримінальної відповідальності усіх без винятку бойовиків авансом, попри те, які б тяжкі злочини вони не коїли. І забезпечити таке «помилування» введенням у силу відповідного закону, що забороняє переслідування й покарання таких осіб…
Пункт Мінських домовленостей «Про амністію» давно став наріжним каменем суперечок не лише в українському суспільстві, а й одним із «гачків», за який чіпляються росіяни і підконтрольні їм представники ОРДЛО, щоб блокувати процес мирного врегулювання.
Фактично, шантажуючи Україну цим пунктом «Мінська», російська сторона заблокувала гуманітарні питання на засіданнях ТКГ. Зокрема обмін заручниками, який Україна пропонувала провести до 24 грудня 2020-го. За словами української сторони, ми подали на затвердження список з 11 осіб, частина з яких потребує невідкладної медичної допомоги. Розраховуючи на аналогічні дії окупантів.
«Ми чотири рази за пів року подавали списки на обмін полоненими. У Путіна придумували то одне, то інше, і жодного разу не подали свої списки ОБСЄ. Вони не збираються нікого обмінювати. І гуманітарні питання, які турбують нас – повернути людей до Різдва додому – їх не цікавлять. Їм навіть «свої» ж бойовики не потрібні», – так про зрив переговорів розповів виданню LIGA.net представник ОРДЛО в українській ТКГ Сергій Гармаш.
Однак представники ОРДЛО в російській ТКГ, зірвавши підготовку до звільнення ув’язнених, звинуватили в цьому українську сторону. За їхніми словами, Україна продовжує переслідувати вже звільнених свого часу осіб, бо їх не захищає українське законодавство, в якому не прописана для них амністія (процес обміну ув’язненими доволі складний і передбачає певні юридичні нюанси).
Обміну не буде…
«Тож без виконання Україною зобов’язань ймовірність обміну до Нового року відсутня», – розповіла представниця так званої ЛНР в гуманітарній підгрупі з питань Донбасу Ольга Кобцева, маючи на увазі зняття юридичних претензій зі звільнених в’язнів. Конкретної кількості людей, яких би хотіли обміняти бойовики, вона не назвала.
Останній обмін ув’язненими відбувся ще в квітні 2020-го, коли Україна повернула 20 своїх заручників. Торік були два обміни: у вересні додому повернулися 35 осіб, у грудні – 76. Анонсовані Офісом Президента України обміни в форматі «100 на 100» теж не відбулись.
Наразі, згідно з даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової, у підвалах і в’язницях ОРДЛО перебуває 235 українців, ще 112 – незаконно утримують у Росії і в Криму.
Блокування Мінського процесу, який за словами російської сторони і призвів до зриву обміну ув’язненими, є лише маніпулятивним важелем тиску на Україну в переговорах. Але, розуміючи, що лише ним необхідного результату (змін в українське законодавство, яке стосуватиметься амністії своїм бойовикам) Росії, однак, не досягти, вона змушено посилюватиме тиск на Україну.
Для цього їй доведеться «вмикати» останній наявний у неї метод – загострення бойових дій. Тим більше, що дотримуватись режиму припинення вогню вагомих причин у росіян взагалі немає. Бойовикам з так званих днр-лнр однаково, стріляють вони чи «мовчать» – лінія зіткнення жодних змін не зазнає, бо йти у реальний наступ вони не збираються.
Крім того, на їхню думку, українська влада, декларуючи мирне врегулювання конфлікту, наказу на силове звільнення Донбасу наразі теж не дасть, а відновити «пінг-понг з обстрілами» – досить просто. Тож за наказом від «кураторів» з Росії, вогнева активність з боку окупантів може зрости будь-коли. Тим паче цю активність, як і тиск на Київ, доведеться посилити.
«Мета Росії – зрив наступного «Нормандського саміту», який мав би десь в цей час відбутися », – заявив виданню LIGA.net голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук. «Якщо немає прогресу у виконанні попереднього саміту – тоді немає сенсу проводити й новий. Тому вони блокують усі питання. Зокрема – обмін. Завдання України – домагатися, щоб зустріч в «Нормандському форматі» відбулася.
Президента Росії Путіна досить непросто всадити за стіл перемовин, на яких йому доведеться відповідати перед партнерами по «Нормандському формату», чому його держава лише блокує всі українські ініціативи. Йому доведеться пояснити, чому мирне врегулювання знову зупинилось за їхньої вини, і Москва не бажає шукати компромісів у відверто неприйнятних для Києва питаннях про місцеві вибори і амністію бойовиків. Тож, розмовляючи мовою шантажу, ультиматумів і обстрілів, РФ реально демонструє свої наміри щодо миру на Донбасі – їй він не потрібний…
