Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На сьомому році війни з російським агресором військові музеї з’явилися ледь не в усіх обласних центрах. Виставки артефактів, документів, плакатів існують у форматі приватних зібрань або ж виставок в офіційних установах.
Нещодавно АрміяInform розповідала про відкриття музею у 58-му Будинку офіцерів у Львові. Військовий осередок культури підійшов до створення експозиції ґрунтовно: почали від зародження українських військових традицій у часи Київської Русі й з допомогою експонатів пронизали всю буремну історію нашої нації аж до подій у Криму та на Донбасі.
Експозиція складається з понад 20 виготовлених вручну манекенів. Деякі зразки, які стосуються подій російсько-української війни, мають навіть певну портретну тотожність з реальними живими прототипами — воїнами АТО/ООС. Виготовляв і збирав експозицію начальник воєнно-історичного музею 58-го Будинку офіцерів полковник у відставці Сергій Паліса.
Коли виставку ще монтували й готували до відкриття на свято Покрови 14 жовтня цього року, армійські журналісти ще жартували, що експонати вийшли настільки живими й гарними, що було б добре, якби кожен з представлених воїнів наживу розповів про себе, свою амуніцію та епоху у якій він жив. Мовляв, нині інтерактивні експозиції — це провідний тренд сучасного музейного руху.
Організатори виставки — начальник 58-го Будинку офіцерів полковник Віталій Провозін та автор експозиції Сергій Паліса — натомість сприйняли цю ідею конструктивно й поставили за мету дати живі голоси нашій військовій історії.
— Потрібно крокувати і ногу із часом, — говорить полковник Віталій Провозін. — До того ж технічно таку ідею не важко втілити. До кожного експоната можна створити аудіо- та відеоряд. Цю інформацію відвідувач нашого музею може активувати з допомогою QR-коду, який буде мати кожен експонат. І, зчитавши його смартфоном, отримати ґрунтовну розповідь від першої особи.
Отже, робота вже розпочалась. Голосами дружинника часів Київської Русі, козака війська гетьмана Богдана Хмельницького, українського січового стрільця, який бився за гору Маківка у Карпатах, воїна-десантника, що героїчно обороняв Луганський аеропорт, зголосилися стати артисти Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.
Заньківчани задля цього внесли навіть корективи у свій репетиційний графік. Записували аудіоряд просто в музеї. Адже потрібно оглянути кожен експонат, щоби пройнятися, як говорять люди мистецтва, духом та ідеєю кожного персонажа. Дати йому не лише голос, а й душу.
Актор-заньківчанин Дмитро Каршневич має навіть певну портретну схожість з одним з персонажів — піхотинцем Галицької хоругви Польсько-Литовського князівства XIV століття. Митець відразу взявся озвучувати його, а згодом перемкнувся на постать українського січового стрільця. Мовляв, в одній з театральних постановок на сцені доводилося виконувати роль бійця УСС, тож характер знайомий — прості, завзяті хлопці, що люблять Україну.
— Це унікальний досвід для нас як акторів, — говорить актор і режисер театру Назар Павлик. — Адже ми промовляємо не просто текст. Хоча й текст складний, зі специфічною лексикою. Але ми говоримо ще й про людей героїчних. Про їхні унікальні непрості характери. Тому відчуваєш відповідальність і хвилювання.
Актор зазначив, що, озвучуючи кількох персонажів виставки, він дійшов до думки, що повернеться сюди вже як відвідувач музею, щоб більше дізнатися про військову історію.
Фото та відео автора.
