Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Історія Героя України Андрія Кизила, який загинув у бою за Авдіївку на початку 2017 року, маючи лише 23 роки і семимісячного сина, стала основою потужної пісні «Настав час», що нагадує українцям про війну:
Я ж приречений на війну,
Але це не моя провина.
Я ж воскресну, та не прощу,
Що не я виховую сина…
Троє відомих львівських співаків – В’ячеслав Сінчук, Андрій Капраль (вокальна формація «Піккардійська Терція») і Зіновій Карач (гурт Wszystko) – презентували сьогодні пісню і відеокліп «Настав час». Уся композиція і знятий на неї кліп – оголений нерв, дуже емоційний.
Як зазначають музиканти, історія Андрія Кизила – це історія лише одного Героя. А їх – тих, хто за останні шість з половиною років під час російсько-української війни віддав за незалежність та цілісність України найдорожче – власне життя, – тільки на Львівщині – понад три сотні (зі Львова – близько 70). А загалом по Україні кількість жертв уже сягнула цифри в понад 13 тисяч. І війна триває…
Вдова Андрія Кизила Оксана Кизило розповідає, що до війни її чоловік мав три найзаповітніші мрії: вивчити англійську мову, служити у спецназі і взяти участь у миротворчій місії за кордоном: – Тоді, у 2013-му, він говорив: «У нас війни не буде». На жаль, слова Андрія не справдилися – уже незадовго Україну охопила війна… Мій чоловік з великою честю їхав на схід захищати нашу землю. Відстояти Україну стало справою його життя. Зараз мені дуже болить, що українці збайдужіли… Байдужість була і в 2014-му, є вона й у 2020-му. Але щорік, на жаль, все більша і більша. Нові загиблі вже нікого не дивують… У мене росте дитина, яка постійно питає за тата… І я дуже боюся часу, коли син опиниться в суспільстві, яке знівелює і знецінить подвиг його тата. А таких сімей, як наша, по всій країні – тисячі. І всім їм дуже боляче, що так швидко міліє пам’ять народу…
Історія, закладена в основу пісні «Настав час», – це історія не однієї родини, а цілої України. Вона стосується кожного, і треба просто пам’ятати, що байдужість у нашому випадку – найгірша союзниця, причому на всіх фронтах…
Віримо, що слова «Ми приречені на життя» стануть пророчими для нас і для всієї країни.
