Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Як уже повідомляла АрміяInform, недавно у Черкасах відкрили пам’ятник героям АТО/ООС, створений за концепцією доньки полеглого воїна Дар’ї Ложешнікової. Про те, як відбувалося зведення одного з найбільших меморіальних комплексів в Україні з назвою «Незламні духом», дізнавався наш кореспондент.
Авторка концепції меморіального комплексу — 16-річна дівчина
Загалом майже три роки тривала кропітка робота над меморіалом. До неї залучили відповідних фахівців, які крок за кроком з натхненням розробляли кожну деталь. Як зазначають представники Черкаської міськради, вартість меморіалу, а це, зокрема, виготовлення та встановлення скульптур воїнів, скульптури «Древо життя», інформаційної стели й будівельних робіт, сягає близько 5,5 мільйонів гривень.
Багато художників представляли у своїх ескізах власне бачення, яким повинен бути меморіальний комплекс. Проте остаточне рішення було ухвалене за результатами конкурсу на найкращу концепцію, в якому взяла участь і донька полеглого українського захисника Дар’я Ложешнікова. Дівчина є учасницею багатьох творчих конкурсів, її роботи нині прикрашають художні музеї.
Батько Даші Володимир Ложешніков, військовослужбовець батальйону спецпризначення «Донбас» Національної гвардії України, трагічно загинув від рук окупантів під час Іловайської трагедії у серпні 2014 року. За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
— Якось в неї народилася ідея й вона намалювала ескіз простим олівцем, а невдовзі зробила його у фарбі. Фото цього малюнка дала подрузі, матері загиблого воїна. Згодом багатьом ветеранам і родинам загиблих військових цей проєкт дуже сподобався й Дашу запросили взяти участь у конкурсі, який відбувся на початку 2018-го, — зазначила мати Дар’ї Ложешнікової Олена.
Проєкт 16-річної дівчини з відповідними графічними матеріалами, 3D візуалізацією й концепцією вразив конкурсну комісію, яка й оголосила її переможницею.
— У цій роботі вона хотіла представити цей меморіал очима молоді, скомпонувати все в єдину експозицію і їй це вдалося. У проєкті Даша зобразила наших військових передусім захисниками людей, країни й рідної землі. Воїн з мечем символізує народ, який зустрічає героїв, схиливши коліно. Фігура військового у повний зріст уособлює захисника, який захищає державу. Це збірний образ армійця, обличчя якого приховує балаклава. Донька малювала його з фото батька, трагічно полеглого на війні, адже, на її думку, в цьому воїні кожен може побачити батька, чоловіка або сина. Древо життя, присутнє в монументі, є символом роду кожної сім’ї, а ціна миру надмірно висока — людське життя. Коли побачила цей пам’ятник на відкритті, він мене вразив, хоча я і раніше спостерігала за процесом його розроблення від ескізів до готових скульптур. Люди, які виготовляли елементи меморіалу, доклали максимум зусиль, — розповіла Олена Ложешнікова.
Під час робіт Дар’я Ложешнікова була членом робочої групи та вносила корективи, спілкуючись зі спеціалістами, які виготовляли деталі пам’ятника. На відкритті меморіалу Голова Синодального управління військового духовенства Іоан вручив Дар’ї благословенну грамоту з відзнакою від Митрополита Київського й усієї України Єпіфанія.
Ручна та кропітка робота майстрів
Виконавчим автором втілення ідеї Дар’ї став місцевий скульптор В’ячеслав Федорченко.
— Я приєднався до процесу вже після затвердження концепції й надалі виконував робочі креслення, здійснював авторський нагляд, виготовляв макет меморіалу, який нині в музеї. Загалом уся моя робота тривала близько двох років. Розпочалася вона з виготовлення макета в гіпсі, тонованого під бронзу та граніт у масштабі 1:15, що полегшило виконання робіт. Далі була наполеглива праця з вироблення воїнів у глині. Воїн з мечем для мене був дуже важливий, адже він уособив шану за загиблими побратимами. На нього пішло більше часу. На мою думку, скульптуру воїна з автоматом треба було зробити з відкритим обличчям, але я не відхилявся від концепції Даші та зробив це за її задумом, — розповів скульптор.
Виготовляли постаті воїнів з полімербетону — так званого штучного каменю. Це сучасний вид бетонної суміші, в якій замість традиційної зв’язної речовини (цементу або силікату) використовують полімер. Як зазначають фахівці, такий матеріал не поступається навіть бронзі й набагато дешевший.
— Багато часу працював над тим, щоб вивчити екіпіровку українських військових того часу, їхнє озброєння, одяг, взуття. Тоді навіть товариші з фронту надсилали свої фото. Обрав такий собі середній варіант військового. Кожен мій крок пропущений через руки, розум і душу. Цей меморіал є уособленням героїв, полеглих заради кращого майбуття, — зазначив В’ячеслав Федорченко.
Свої корективи у виготовлення монумента вносила й погода. Бувало, як на дворі панував холод, скульптор вимушено нагрівав бетон тепловентиляторами.
Водночас великий обсяг робіт виконували й ковалі, які виробили «Древо життя».
— Працювали вдвох з Анатолієм Плахотніком за моделлю скульптора. Маємо досвід ручної художньої ковки. До всього ставилися прискіпливо, все передивлялися, якщо потрібно, дещо переробляли. Бо не можна було відхилятися від концепції, заданого малюнка й моделі. Робота в кузні над цим виробом тривала пів року. Вважаємо, що з поставленим завданням впоралися, — зазначив коваль Володимир Погребняк.
Усі елементи «Древа життя» виготовлені з високоякісного металу із застосуванням гарячої ковки. А листя, жолуді й гілки є ручною роботою.
Зведений меморіальний комплекс нагадуватиме про мужність, відвагу й честь героїв-черкащан, які поклали своє життя заради миру й добробуту в кожній українській родині.
Фото надані Оленою Ложешніковою
