Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Ця історія сталася з моєю мамою, коли їй було п’ять років, на Київщині (Макарівський район, село Бишів) під час чергового Голодомору в післявоєнному сорок шостому. Ця історія багато разів повторювалася в інших сім’ях і є типовою… Але ця історія — про мою маму…
За життя, після розпаду колишнього Союзу, мама з острахом якось розповіла, як вона з іншими дітьми намагалася врятувати сім’ї від голоду… Всупереч забороні, діти через бідність босоніж, пробиваючи ступні стернею, підбирали колоски пшениці, які не зібрала жатка. Мама сподівалась, що цим допоможе своїй мамі та сестрам, які голодують… Юрбу дітей-порушників вигнав з поля охоронець — здоровенний дядько на величезному коні з нагайкою. Він був добрим — тому тільки побив тих дітей та нагнав додому. Нікого не затримав. Але перелякана мама, перетягнута нагайкою, боялася про це розповідати до початку дев’яностих… То був злочин… А їй було вже за п’ятдесят…
Держава… Влада…
То, хто є державою — ті голодні діти з колосками чи охоронець на коні з нагайкою? Це питання не давало спокою довгі роки. Я постійно уявляв ту перелякану маленьку п’ятирічну дівчинку зі жменею колосків та пробитими стернею дитячими закривавленими ступнями, той дитячий переляк від нагайки охоронця та впевненість на все життя, що вона скоїла злочин…
Тепер і мені далеко за п’ятдесят… І я знаю, яка вона — війна, і що таке лихоліття. Тепер і я розумію, що таке Держава, а що таке державний апарат. Я зрозумів, що влада, отримавши завдання народу на управління країною, про нього думає не в першу чергу. Це в кращому випадку. Більш того, ми, народ — носій влади, доволі часто… заважаємо.
І тепер я знаю, що соціальна угода з владою — це баланс справедливості. І носіїв влади треба жорстко контролювати та змушувати якісно виконувати свої обов’язки перед громадянами країни, які делегували їм свої владні повноваження, виконавців на певний час. Навіть тоді, коли батько тієї п’ятирічної дівчинки (моєї мами) не повернувся з війни, не змушувати дитину збирати колоски та боятися хотіти жити…
То що є Держава та влада? То — ми…
Ігор Куракса, радник заступника Міністра оборони України 2014–2018 років
