У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Це була вже третя поїздка артистів Заслуженого академічного ансамблю пісні й танцю ЗСУ в район проведення АТО — кінець червня 2014 року. Концерт мав відбутися на вертолітному майданчику біля села Довгеньке. Але автобуси ансамблю не змогли туди дістатися через суцільну багнюку на дорозі, що утворилася внаслідок зливи, яка пройшла днем раніше. Тож виступ спланували серед наметів, де бійці з дощок змайстрували «подіум».
Струнний «талісман» з Іспанії залишився в донецькім степу
— Десь у середині концерту я під гітару заспівав пісню, — розповідає соліст ансамблю Сергій Юрченко. — Вона дуже сподобалась глядачам. Я вклонився й під оплески залишив «сцену». Концерт продовжили артисти балету. Відійшов у бік і почав зачохлювати інструмент. І тут до мене підходять з автоматами два бійці й один з них каже: «Слухай, продай гітару».
Пропозиція хлопців була настільки несподіваною, що на якусь мить Сергій Юрченко зніяковів і навіть не знав, що відповісти. За мить згадались гастролі в Іспанії у складі трупи Донецького оперного театру, де колись працював артист… Невеличка музична крамниця на Піренеях, де тоді придбав цю гітару… Сергій перевів погляд на десантників, засмаглі та обвітрені обличчя яких красномовно свідчили — на війні вони з перших днів.
— Мені не шкода було для цих хлопців гітари, яка вже давно стала не лише моїм помічником на концертах, а й своєрідним добрим талісманом, — розповідає артист. — Але я перебував у невеличкому ступорі через те, що під час поїздки в АТО випадуть з програми мої виступи під гітару. Як з цим бути? І тут утворену паузу розряджають слова одного з хлопців: «Бо наша згоріла в БТРі».
Після цих слів Сергій наче отямився. Гітара, навіть куплена в Іспанії, у жодне порівняння не могла йти з тим, що роблять ці десантники на війні. Ні про який продаж мова, звісно, йти не може.
— Я їм сказав, що торгувати в такій ситуації недоречно, тому даю інструмент у користування до кінця війни, — пригадує Юрченко. — Хай, кажу, вона вам буде добрим супутником у важких буднях і підіймає настрій у хвилини дозвілля.
Сергій перед розставанням з гітарою присів на контейнер з-під реквізиту біля автобуса й заспівав наостанок улюблену пісню. Хлопці все це зафільмували.
Незамінна супутниця десантників, яка вміє піднімати настрій
— Я був так схвильований, що навіть не виникло думки запитати їхні контакти чи імена, — продовжує розповідь співак. — Лише сказав, що мене можна знайти в ансамблі пісні й танцю в Києві.
Щороку артисти ансамблю дають на фронті близько 50–70 концертів для захисників. Постійним їхнім учасником є і заслужений артист України Сергій Юрченко. Крім творів сучасних українських авторів, співак виконує й свої.
— Звісно, у поїздках закрадалася думка, а раптом зустріну тих хлопців, — говорить Сергій. — Бувало, вдивлявся в телесюжети військових тележурналістів про дозвілля воїнів, особливо, коли бачив на екрані бійців з гітарами.
18 листопада у Київ завітали самодіяльні артисти-десантники, щоб узяти участь у записі пісенного вітання побратимам з нагоди Дня ДШВ. Був серед них і прапорщик Віталій Піскун, до рук якого у 2014-му потрапила гітара Сергія Юрченка. На рекламній афіші в студії звукозапису в Центральному будинку офіцерів десантник впізнав господаря музичного інструменту.
— Мені зателефонував наш звукорежисер і запитує: «Пам’ятаєш червень 2014 року? Так ось той десантник, якому ти позичив гітару, зараз у мене на запису пісні», — усміхається Юрченко. — Відкидаю всі справи й лечу на роботу.
Віталій Піскун під час ротацій на Схід постійно бере із собою власну зброю — гітару, яку давно називає фронтовою і дбайливо оберігає, зокрема й від ворожих осколків. Вона стала незамінною супутницею десантників під час відпочинку й у талановитих руках Віталія підіймає побратимам настрій, на якусь мить повертає до рідної домівки, до коханих очей.
Прапорщик Піскун, їдучи до Києва, сподівався зустрітися з Сергієм Юрченком, тому й узяв із собою гітару. А раптом артист забажає повернути її (запис пісні в студії відбувався під інший інструмент). Зустріч була зворушливою.
— Я не мав наміру повертати гітару, — говорить співак. — По-перше, ще не закінчена війна, а по-друге, мабуть, на фронті вона набагато потрібніша нашим бійцям, ніж мені зараз. Хай вона й надалі їм служить.
