Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Майор Ігор Чорнобай майже двадцять років прослужив у десанті, разом з бойовими побратимами пройшов усі гарячі точки на Донбасі. Він – старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення славетної Дніпропетровської повітрянодесантної бригади.
«Сьогодні ми відзначаємо чергову річницю Десантно-штурмових військ. Підрозділи десантників найбільш боєготові, тому й наша частина з 2014-го року виконує бойові завдання в районі АТО та ООС. Для нас найгарячішими роками були 2014-й та початок 2015-го – важкі бої за визволення Слов’янська, Краматорська, Дебальцевого, штурм Савур-могили… У 2015-му в селищі Піски десантники підтримували наших оборонців Донецького летовища. В інші роки підрозділи бригади в повному складі утримували визначені райони та проводили стабілізаційні дії.
Особисто я закінчував не зовсім десантний виш, але у 2002 році став справжнім десантником, можу пишатися цим і вважаю, що десантник не визначається кольором берета, тільняшкою чи іншою футболкою. Десантник – це особливе відчуття, внутрішній світ та особиста підготовка й вишкіл. Я люблю свою частину, пишаюсь тим, що служу в ДШВ – роді військ, який має славетні традиції. Переконаний, що в нас було, є й залишиться назавжди українське десантне братерство. А ті десантники, які в беретах, тільняшках у 2014-му стріляли та вбивали наших побратимів, вони нам більше не брати. Ми не стоїмо на місці, розвиваємось, можемо показати, що стали кращими й нам є чим пишатися – сучасним озброєнням, формою одягу, вишколом, харчуванням тощо. Ми й надалі розвиватимемо наш молодий, але дуже поважний рід військ, пам’ятатимемо наших полеглих Героїв. Цього дня хочу звернутися до нашої молоді. Коли ви бачите пам’ятники, обеліски та меморіальні дошки на школах, пам’ятайте, це наші сучасні герої – воїни, які своїм прикладом показали, як потрібно любити й захищати свою Батьківщину».
Фото автора
