Старший сержант Сергій Онисько — головний старшина окремого батальйону територіальної оборони в Маріуполі — людина небагатослівна. Відповідає чітко, коротко й по суті — як справжній військовий.
Невисокий на зріст, міцної статури та зі щирим поглядом, Сергій відразу викликає симпатію. Про війну розповідає просто, з армійським почуттям гумору: «А про що розповідати? Все буденно, війна як війна».
До війни на Донбасі чоловік працював різноробом. Але після сумнозвісних подій, коли в Маріуполі був обстріляний мікрорайон Східний, Сергій вирішив: для того, аби його син, якому тоді було три місяці, зростав у мирній розвинутій державі, потрібно встати на захист України від російської навали. У 2015 році вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 93-й механізованій бригаді «Холодний Яр». Разом з побратимами обороняв Україну в Луганській області, поблизу Новотошківки. Позиції підрозділу Сергія були розташовані в 400 метрах від проросійських найманців.
Сергій, усміхаючись, пригадує, як щодня о 6-й годині «бажали доброго ранку» ворогам, вмикаючи на повну гучність гімн України. Бойовики ж зі свого боку вечорами дякували «за привітання»: під гасла «Укропи, здавайтеся!» починали обстріли наших військових. Одного разу міна 120-го калібру влучила в бліндаж, де перебував Сергій. Унаслідок він дістав мінно-вибухову травму та контузію. Пройшовши лікування, Сергій повернувся у свій підрозділ, де і продовжив службу.
Після закінчення терміну ротації Сергій намагався повернутися до цивільного життя, але, як каже військовий, «армія затягує». Нині старший сержант проходить службу в бригаді територіальної оборони. Він, як права рука командира, повинен знати морально-ділові якості кожного військовослужбовця кожного підрозділу — хто гідний підвищення, хто може й повинен навчатися за вузькими військовими спеціальностями.
— Сержант — це початковий щабель керівної ланки. Ми незамінні помічники командирів, — переконує головний старшина окремого батальйону територіальної оборони старший сержант Онисько.
