За свої два десятки років життя військовослужбовець строкової служби солдат Ярослав Тищенко вже встиг не лише опанувати спеціальність помічника машиніста, але й попрацювати певний час за фахом на Укрзалізниці.
– Ця робота не така легка, як комусь може здатись на перший погляд, − каже хлопчина. – Так, всюди «катаєшся», керуєш великим локомотивом. Але відповідальність за життя і безпеку тисячі людей, які у тебе за спиною, у вагонах потягу – це велике психологічне навантаження.
У війську Ярослав був призначений на посаду водія-заправника. Та, от халепа! У юнака не було водійського посвідчення і само собою відповідних знань. Що робити? На його рідній Київщині водійські курси коштують близько 10 тисяч гривень! А якщо потрібно відкрити категорію, що дозволяє кермувати вантажними автомобілями чи автобусами – то ще більше. Питання вирішилось просто. У підрозділах ДССТ МОУ готують потрібних їм спеціалістів з юнаків, що прийшли служити строкову службу.
– Моя водійська підготовка не коштувала мені ні копійки, − продовжує Ярослав. – Зі мною було проведено повний курс теоретичної підготовки та водіння. І от тепер я маю посвідчення водія. І це стало можливим завдяки службі в Збройних Силах України.
До речі, призовники, які мають хист до робітничих професій, називають службу в залізничниках «золотим квитком», адже за час служби вони можуть опанувати професії, які в цивільному житті приносять непоганий заробіток і котируються на сучасному ринку праці не лише у нас, але й за кордоном: будівельники, монтажники, зварювальники, водії великогабаритної техніки та оператори будівельних механізмів тощо.
– За кілька днів моя строкова служба добігає кінця, − каже воїн. – Та я не збираюсь полишати рідну частину. Я твердо вирішив залишитись тут на контракт. Aдже мене все влаштовує. І колектив хороший, і оплата праці, і житло безкоштовно дають. Крім цього, є можливість вчитись і кар’єрного зростання. Але то вже далеко спрямовані плани!
