У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Більшості українців ім’я Андрея Шептицького знайоме. А ось про його рідного брата Климентія знають не всі… Аристократ і впливовий австрійський політик проміняв багатство графа на аскезу й тихе монаше життя. Його віру не змогли зламати ні німецька окупація, ні тюрми енкаведистів — отець рятував євреїв від нацистів, а у радянському таборі був таємним єпископом, який висвячував в’язнів.
Чому став монахом?
З’явившись на світ Божий 7 листопада 1869 року в галицькому селі Прилбичі, став шостою дитиною у родині. Батьки запрошували для дітей у Прилбичі хороших учителів з різних спеціальностей. Казимир (ім’я у миру. — Ред.) успішно склав іспити у Перемишлі як учень, який самостійно навчався вдома. У 1882 році вступив до школи у Кракові. Але вирішив присвятити своє життя Богові й Церкві вже у поважному віці, а преса Австро-Угорської та Російської імперій зарясніла повідомленнями, що «ще один із Шептицьких пішов у монастир» аж у 1912 році, коли йому виповнилося 43 роки. Ця новина не те що здивувала еліту Галичини, а й шокувала багатьох. Незабаром з’явилися неофіційні чутки про те, що «митрополит Андрей Шептицький через недугу може відмовитися від галицького митрополичого престолу» і його молодшому брату почали пророкувати кар’єру.
Однак ці прогнози не справдилися. Климентій був дуже освіченою та ерудованою людиною. Ось як про це розповів під час Міжнародної наукової конференції, присвяченій отцю Климентію дослідник його життя і діяльності Юстин Бойко – священник Української Греко-Католицької Церкви:
— Перша трудність при вивченні кореспонденції отця Климентія Шептицького – це прочитати його почерк. Блаженний мав такий почерк, що, з одного боку, показував, що пише дуже багато, а, з іншого, так, щоб про нього нічого не знали, щоб не зрозуміли. Отець Климентій листувався з митрополитом Андреєм польською, французькою та українською мовами.
Мову кореспонденції вибирали спеціально. Коли з рук в руки передавали лист, то писали французькою, щоб хтось інший не отримав спокуси прочитати, а коли відправляли поштою, то писали польською або українською.
Є листи, де Климентій писав трьома мовами. Першу ціль, яку ми перед собою ставимо, зруйнувати стереотип про те, що брати Шептицькі мали конфлікт на тлі національно-політичних питань. Їхнє листування свідчить абсолютно про протилежне. Брати Шептицькі, незалежно від роду занять у житті, зберігали дуже теплі родинні взаємини. Між ними панувала взаємна любов і повага, вони турбувалися один про одного.
Наслідував приклад старшого брата
Казимир Шептицький здобув правничу освіту. Звісно, що рішення рідного брата Романа, у майбутнього митрополита Андрея Шептицького, вступити у греко-католицький монастир, відмовитися від світського життя, вплинуло і на Казимира, який вважав себе поляком. У 1888 році Казимир продовжив навчання у Німеччині, потім повернувся до Кракова, закінчив Інститут політичних досліджень. Родина готувала сина до публічної діяльності. Тим паче, що батько – Ян Кантій Шептицький – займався політикою. Про успішний захист дисертації Казимира Шептицького повідомила краківська газета у 1892 році. Він допомагав батькові в управлінні лісами, господарював у маєтку.
Однак у 1895 році пройшов кількаденну практику відновлення через молитву та сповідь у католицизмі, чим здивував батьків. Але, повернувшись додому, займався родинними справами, навіть розпочав політичну кар’єру, ставши послом віденського парламенту. Це сталося того дня, коли брат Андрей Шептицький посів галицький митрополичий престол, ставши духовним провідником західних українців. А у жовтні 1911 року на родинному зібранні Казимир оголосив про вступ до монастиря…
Вікторія Чорнописька, дослідниця-біограф Климентія Шептицького:
— Отець Климентій вивів українське католицьке чернецтво на новий історичний рівень, зробивши його важливим чинником духовного й національного відродження. Функції ігумена Климентія в монастирі студитів не обмежувались лише управлінням чернечими обителями. Отець відігравав важливу роль у житті львівської митрополії. Під час радянської та німецької окупацій ігумен Климентій Шептицький практично постійно проживав у митрополичих палатах, опікуючись хворим митрополитом Андреєм, посилено допомагав митрополитові в його адміністративній праці у цей складний політичний період.
Те, що в роки німецької окупації Андрей Шептицький врятував від вірної смерті сотні євреїв, факт доконаний. Та мало хто знає, що й Климентій долучався до цієї шляхетної, але дуже ризикованої справи — порятунку галичанського єврейства. За різними даними, Шептицькі врятували від кількох сотень до кількох тисяч євреїв: переховували в монастирях і церквах, переправляючи потім за кордон з фальшивими документами. Серед врятованих був і майбутній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд. За порятунок єврейських дітей у часи Голокосту Климентія Шептицького в Ізраїлі визнали Праведником світу.
Після смерті митрополита Андрея Шептицького неофіційним керівником УГКЦ у Львові був Климентій. Тоді нацистську окупацію змінила радянська, а греко-католицьких єпископів заарештовували й примушували перейти у православ’я.
Восени 1944-го у сані архімандрита монахів Студійського уставу Климентій очолив делегацію, яка їздила до Москви на переговори щодо майбутнього статусу УГКЦ в СРСР. Відповіді тоді так і не отримали, та вже незабаром УГКЦ ліквідували руками самих церковників — священники під тиском проголосували за об’єднання з Російською православною церквою й самоліквідацію УГКЦ.
Климентій Шептицький писав до Ватикану звіт про утиски церкви. Лист перехопили радянські спецслужби, це стало підставою для арешту.
Руслана Бубряк, працівниця Львівського музею релігії, пише: «У 1947-му, коли він перебував у монастирі, 78-річного отця Климентія Шептицького НКВС арештував. Звинувачення стандартне для тих років — «в антирадянській діяльності, зв’язках з ОУН і Ватиканом». Сім місяців тривали допити. 21 січня 1948 року Климентію Шептицького винесли вирок — 8 років виправно-трудових таборів. 15 березня 1948 року отця Климентія відправили в сумнозвісну в’язницю для «найнебезпечніших злочинців» — російський «Владімірський централ».
За ґратами продовжував вести монаше життя, щонеділі пошепки відчитуючи Службу Божу
Він пройшов через усі кола пекла, як й усі ув’язнені. У справі є 45 документів-викликів отця Климентія на допити. Є багато таких посвідок, де вказано, що отця Климентія викликали на допит з 23-ї до 2:30 ночі, з 22-ї до 1-ї години. Це була практика нічних допитів, щоб людину зламати, виснажити, щоб досягнути того, щоб вона визнала свою вину. Під час арешту в отця Климентія було вилучено 4430 рублів, це дуже велика сума на той час, і йому не повідомили, що конфіскують усе його майно. Пізніше отець Климентій писав скарги про те, щоб ці гроші йому повернули, переслали монахам. Вони мусили йому відповідати, але дуже цинічно, а потім написали, що ніяких грошей немає.
15 січня 1948 року Климентія Шептицького засудили до 8 років виправно-трудових таборів за «зраду батьківщини». Термін 78-річний єпископ відбував у Владимирському централі. Через постійні хвороби більшість ув’язнення провів у лазареті.
За ґратами Климентій продовжував вести монаше життя — часто молився до вікна, а щонеділі пошепки відчитував Службу Божу.
Шептицький добре розумів: на волю вже не вийде — поганий стан здоров’я та тюремні умови пришвидшили кінець.
До кінця 80-х років XX століття не було відомо про дату смерті й місце поховання архімандрита Климентія Шептицького. Лише у липні 1989 року комісія ЦК КПРС розглянула запит громадянина Польщі, племінника отця Климентія — Яна Казимира Шептицького — і констатувала, що Блаженний помер 1 травня 1951 року у Владимирській тюрмі.
Климентія Шептицького реабілітували посмертно. На сьогодні є лише символічна могила архімандрита, досі невідоме місце його поховання.
