Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Кремль продовжує нагнітати ситуацію у країнах, куди вдається дотягтися російській «медвежій лапі». Конфліктів поряд зі своїми кордонами схоже мало. І хоча російська присутність, постачання озброєнь до Сирії вже не викликає сумнівів у країн-членів НАТО, РФ під виглядом «братньої допомоги» схоже намагається роздмухати активні бойові дії ще й в Африці.
Слід зазначити, що в і так неспокійному регіоні активізація війни в Центральноафриканській Республіці може дестабілізувати ситуацію й у Чаді, Конго, Камеруні та інших державах.
Так, нещодавно в міністерстві промисловості та торгівлі РФ повідомили, що хочуть різко наростити поставки товарів до «братньої» Центральноафриканської Республіки. Чим така «допомога» може завершитися, відомо з бойових дій у Придністров’ї, Осетії, Абхазії, Сирії та врешті-решт Україні.
Основним мотивом збільшення товарообігу між РФ і ЦАР росіяни вважають бажання постачати до цієї країни ліки, гірничодобувне та енергетичне обладнання, техніку, розвивати відносини в агросекторі тощо. Але такі «благі» наміри вкрай дивні, адже між цими державами торгово-економічні відносини завжди були дуже слабкими. Торік товарообіг становив лише 2,5 млн доларів США.
Варто додати, що Кремль не гребував безкоштовно постачати зброю й військову техніку до ЦАР й раніше, як і військових інструкторів та ПВК «Вагнера». Крім того, російські військові є й у місії ООН зі стабілізації ситуації. Тому торгові відносини з бідною країною, у якої ВВП коливається у межах 5 млрд на рік, слід розглядати як ширму, за якою стоїть бажання РФ продовжувати кровопролиття на Африканському континенті.
З огляду на заяви в міністерстві промисловості та торгівлі РФ, плани Кремля інспірувати активні бойові дії у ЦАР цілком реальні. Як і у Сирії, Росія підтримує «легітимну» диктаторську владу цієї держави в боротьбі з повстанцями.
Нагадаємо, що війна в Центральноафриканській республіці є збройним конфліктом між урядом ЦАР і повстанцями, багато з яких раніше брали участь у громадянській війні 2004–2007 років. Бойові дії розпочалися на релігійному підґрунті між християнами, яких більшість у країні, та мусульманами. У 2013-му повстанці повалили президента Франсуа Бозізе, звинувативши уряд у недотриманні умов мирних угод, підписаних 2007-го. Того ж 2013 року Франція розпочала на території держави миротворчу операцію «Сангаріс». Утім, війна триває досі. Щоправда, у форматі поодиноких боїв у різних районах ЦАР – в основному напади на урядові колони.
Слід підкреслити, що Кремль не лише постачав ОВТ до ЦАР, а й відправляв туди пропагандистів для формування необхідної картинки. А в 2018 році група російських журналістів у складі трьох осіб навіть загинула під час бойових дій.
Крім цього, участь РФ у цій війні, як і в інших, супроводжується створенням різних платформ для так званого «мирного врегулювання» конфлікту. Так, у серпні 2018-го з ініціативи Росії і за підтримки президента Судану пройшли консультації між лідерами груп «Антібалака» і «Селек». Вони домовилися створити загальний майданчик для консультацій і дій задля миру в ЦАР.
Утім, вже у грудні 2018-го керівника найбільшого озброєного радикального угрупування «Антібалака» Патріса-Едуара Нгаіссона заарештовано за запитом Міжнародного кримінального суду. Торік у січні влада Франції екстрадувала його в Гаагу через злочини проти людяності й військові злочини, які він скоїв у ЦАР. Тобто, платформа, яку вигадав Кремль, і тут не спрацювала, та чи мала взагалі на меті повернути мир – залишається під великим запитанням.
Тож, зважаючи на агресивність Кремля й бажання наростити поставки різних товарів, очевидно, що серед них під прикриттям будуть і ОВТ, війна в ЦАР може розгорітися з новою силою, а саме прагнення Росії допомогти – є відповідним сигналом для міжнародної спільноти, щоб уважніше придивитися до дій РФ у центральній Африці.
