Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
У своєму прагненні повернути «світле» радянське минуле Росія вирішила не зупинятися лише на закріплені статусу «правонаступниці СРСР» в конституції. Депутати госдуми нещодавно згадали про ще один атрибут, милий серцю кожного «совка» – «будьонівку». Так, російський депутат Віталій Мілонов направив очільнику росміноборони ціле звернення. І не просто там, «Кужугетович, давай замутимо…», Мілонов підійшов до цього питання «з точки зору політичної кон’юнктури». Він зазначив, «що зовнішній вигляд російського солдата повинен бути підкреслено не тільки практичним обмундируванням, а й тим, що має зв’язок з військовою славою».
– На жаль, деякі славні й легендарні елементи вітчизняної військової форми несправедливо забуті. Наприклад, відома «будьонівка», на образі якої виховані багато поколінь радянських дітей і підлітків. Більш того, «будьонівку» досі добре впізнають в усьому світі й вона є неофіційним символом російської армії, – продовжував Мілонов.Він нагадав, що багато військових перемог здобуті саме в період носіння «будьонівки». У зв’язку з цим депутат запропонував знайти її застосування в сучасних кінних або церемоніальних частинах збройних сил.- Цей крок продемонструє зв’язок епох і допоможе справі патріотичного виховання молоді, – заявив російський депутат.
Про «багато військових перемог», які здобували носії «будьонівок», Мілонов однозначно перебільшив. Ось, наприклад, на знімку одна з таких «перемог». Це бійці червоної армії грабують Симонів Успенський монастир в самій Москві у 1923 році. На головах «переможців», як бачимо, «добре знані в усьому світі неофіційні символи російської армії».
До того ж є сенс нагадати, як з’явився «славний і легендарний елемент вітчизняної військової форми» у червоній армії.
Річ у тім, що за старою російською традицією «ділити шкуру ще не вбитого ведмедя» ще у 1915 році на замовлення двору російського імператора (якого більшовики незабаром по-звірячому стратили) пошито нову військову форму для параду перемоги у Першій світовій війні в Берліні. Форму розробляли за ескізами художника Васнецова, який намагався провести історичний зв’язок з «билинними богатирями». Таким чином інтендантські склади виявилися забитими під зав’язку довгополими шинелями та суконними шапками, стилізованими під староруські шоломи, які називалися «богатирками».
Нова форма чекала на «переможнопарадний» час, але, як відомо, з парадом перемоги в Берліні, як і з самою перемогою, у росіян не склалося. Після жовтневого заколоту в 1917 році в Петрограді вже повністю господарювали більшовики. Користуючись принципом «грабуй награбоване» або простіше «бери, що погано лежить» сп’янілі від влади (а також алкоголю та кокаїну) «червоногвардійці» й інші «революційно налаштовані солдати та матроси» дорвалися і до складів. Таким чином на головах червоноармійців з’явилися «багатирки», які згодом називали за ім’ям ватажка (командира). Так «богатирки» стали «фрунзенками» та «будьонівками» (саме ця назва згодом прижилася). Ось такий головний убір, «на образі якої виховані багато поколінь радянських дітей і підлітків» може незабаром з’явитися на головах «непереможних і легендарних» російських «їхтамнетів». І наостанок, спробую спрогнозувати наступну новинку для російських одностроїв, що «має зв’язок з військовою славою».
Річ у тім, що коли більшовики дорвалися до складів разом із «будьонівками», там були комплекти шкіряних тужурок з брюками, крагами і картузами, що теж приготували для параду. Їх призначили для механізованих військ, авіації, екіпажів броньовиків, бронепоїздів та самокатників. На шкіряні тужурки одразу накинули око представники «збройного загону партії більшовиків» – ЧК. У цих тужурках «чекісти» також здобули «багато військових перемог» під час катування «ворогів народу». Отже, росіянам є сенс загадати ще один «легендарний елемент вітчизняної військової форми» і зобов’язати співробітників ФСБ носити шкіряні тужурки, адже зовнішній вигляд співробітника ФСБ «має бути підкреслено не тільки практичним обмундируванням, а й тим, що має зв’язок з військовою славою».
