Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сотні зразків озброєння та військової техніки в складних польових умовах району проведення бойових дій на Донбасі впродовж трьох ротацій поставив на хід військовий метролог із Харкова майор Олександр Килимник.
39-річний начальник відділу технічного забезпечення Метрологічного центру військових еталонів ЗСУ ніколи не хизувався службовими перемогами. Та заохочення його у 2016-му орденом Данила Галицького за бойові заслуги багато про що говорить.
Шляхом військового метролога
Після випуску в 2003-му з Харківського військового університету Олександр прослужив деякий час на Дніпропетровщині в одній з метрологічних лабораторій. Потім його перевели до Харкова в метрологічний центр інженером відділу пересувних лабораторій.
– Бути військовим метрологом – означає постійно вчитися нового і переймати досвід колег, – каже майор Олександр Килимник. – Я захоплювався радіосправою: шукав схеми, збирав різні FM-приймачі, вдома щось паяв. Любов до техніки і схилила навчанню саме на метролога.
У перші місяці російської агресії військовослужбовців Центру не залучали до боротьби з ворогом. Проте Олександру дуже хотілось хоч чимось допомогти нашим воїнам.
– У 2014-му я з колегами виїжджав у Кривий Ріг для відновлення бронетехніки, що вирушала в районі АТО. Роботи з танками там вистачало. Відмови в електроспецобладнанні були часті й непередбачувані. То дуже важка робота, але ми з нею впоралися. Але хотілось перевірити свої сили, як кажуть, в бойових умовах. І я добився свого, – пригадує військовий.
Бойове хрещення під Дебальцевим
На початку 2015-го Олександра у складі групи військових метрологів направили на один із гарячих напрямків АТО – Дебальцівський.
– Майже щодня вирушали на різні позиції, туди, де витримували люди, а техніка ламалася. Працювали в тандемі з фахівцями ремонтно-відновлювальних підрозділів. Танки, бронетранспортери чи САУ, які після запеклих боїв ми ремонтували, перебували у жахливому стані. До цього ж холод та опади заважали демонтувати, перевіряти й дефектувати зразки озброєння. На те, щоб почитати новини, часу не мали. Тому дізналися згодом, що тоді Дебальцеве з трьох боків обстрілював ворог, – розповів Олександр.
Чоловік відповідально ставився до кожного, навіть дрібного, завдання.
– На Донбасі я виконував роботу за кількома професіями і ніколи не казав, що то не моя робота. Більшість завдань пов’язані з ремонтом різних систем керування вогнем. В ідеалі цією серйозною справою займаються на спеціалізованих підприємствах у теплих стаціонарних умовах. Та моє дитяче хобі радіолюбителя допомогло впоратися з широким спектром фронтових завдань, – зазначив офіцер.
Приазовський напрямок
З поверненням із першого відрядження у березні 2015-го Олександр відпочив лише тиждень. І його знову направили на Донеччину. Наступні три місяці він провів уже на Маріупольському напрямку.
– На Приазов’ї працювали разом із військовими ремонтниками, – ділиться спогадами він. – Хоча моє ліжко розташовувалося біля штабу сектора «М», кожен новий ранок я зустрічав у різних населених пунктах, звідки надходили заявки по «відмовах». У підпорядкуванні мав двох мобілізованих – патріотів з великої літери. Тож мені не доводилося переконувати їх у важливості нашої роботи для успіху на полі бою.
Більша частина роботи їхньої групи була пов’язана з електрикою бойових машин. Тому Олександр в Інтернеті шукав різні схеми і, сам не розуміє як, але ставив на хід складну військову техніку!
– Багато корисного робили в окремому танковому батальйоні «Звіробій», де більшість воїнів – майданівці і добровольці. З їхніми Т-64 ми працювали вдень і вночі. Адже цей підрозділ перебував у готовності висунутися в заданий район. Тому незламний дух танкістів там відчувався навіть у їдальні, – розказав він.
Третє бойове відрядження – у тому ж, 2015-му, у південній частині району проведенням АТО. Роком пізніше Олександр став першим серед фахівців Метрологічного центру військових еталонів ЗСУ, хто отримав державну нагороду.
Не втрачає зв’язків із побратимами
Офіцер продовжує опікуватися технікою і озброєнням. Періодично виїжджає до пунктів постійної дислокації бойових частин, що беруть учать у захисті суверенітету України. Також допомагає колегам, яких вчергове направляють на Донбас.
– Я добре знаю типові проблеми, з якими зустрічаються метрологи й ремонтники під час роботи з ОВТ. Тому із колегами, які брали участь в АТО/ООС, підготували вже 4 брошури. У них простими словами розкрили напрямки розв’язання проблем з технікою. Ці маленькі книжечки я роздрукував та переслав до основних ремонтно-відновлювальних підрозділів. Тож продовжую і далі робити внесок у перемогу й не втрачаю зв’язків із побратимами, – підсумував військовий метролог.
Фото автора та із архіву Олександра Килимника
