Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Забезпечення військ пально-мастильними матеріалами – запорука успішного виконання бойового завдання. У НАТО ці питання вважають украй важливими для бойового і оборонного планування. Принципи системи постачання пальним Альянсу сформульовані у документі EAPC (NPC) D (2009) 0001-REV2. У цьому документі також описана Система трубопроводів НАТО, визначені критерії для планування, звітна документація, і порушені питання врегулювання кризових ситуацій, інфраструктури НАТО, стандартизації і оперативної сумісності.
В Організації Північноатлантичного договору існує ряд комітетів, що займаються питаннями паливного забезпечення і планування постачання пальним. Розглянуті ними питання можна об’єднати у такі групи:
– громадянська готовність до вирішення проблем із пальним в Альянсі;
– розподіл і зберігання безтарних ПММ військового призначення за допомогою Системи трубопроводів НАТО і з використанням інших допоміжних об’єктів;
– забезпечення авіа- і військово-морських баз, а також бойових підрозділів ПММ під час експедиційних операцій;
– ПММ військового призначення та суміжні продукти, їх взаємозв’язок із збройовими системами, всіма типами озброєння та військової техніки;
– планування забезпечення ПММ;
стандартизація, взаємозамінність, оперативна сумісність і науково-дослідних робіт в області ПММ і суміжних продуктів, а також технічні засоби забезпечення ПММ
Координуючим органом в області ПММ і суміжних продуктів військового призначення є робоча група по ПММ НАТО (AC/112). Ця група займається технічними аспектами військових ПММ, включаючи політику універсального палива, що використовує НАТО для ВПС, СВ і ВМС.
Принцип використання універсального палива
Метою концепції використання універсального палива є досягнення максимальної оперативної сумісності озброєння і військової техніки завдяки використанню одного виду пального, а саме F-34, в бойових умовах для військової авіації наземного базування, бойових машин. Із моменту створення концепції у 1986 році низка досліджень і випробувань, проведених у країнах-членах і партнерах Альянсу, підтвердили доцільність її ухвалення.
Процес впровадження універсального палива розрахований на три етапи.
На першому етапі, який вже завершено, передбачалося замінити пальне F-40 на F-34 для авіації наземного базування.
На другому етапі передбачалося замінити дизельне пальне (F-54) на F-34 на бойових машинах сухопутних військ і ВТ, оснащеної компресорними або газотурбінними двигунами, розгорнутими на різних театрах військових дій (ТВД).
На третьому етапі передбачено повністю відмовитися від використання бензину (F-67) для військових потреб у бойових умовах, з тим, щоб звести потреби у ньому до такого мінімуму, який можна вдовольнити у рамках національних або двосторонніх угод (а саме, шляхом використання каністр, бочок або гнучких резервуарів).
Використання універсального палива вигідне з низки причин технічного, оперативного, економічного та природоохоронного характеру, але найголовнішою перевагою є спрощення системи постачання ПММ для допоміжної інфраструктури.
Система трубопроводів НАТО
Для оперативного забезпечення сил НАТО ПММ на європейському ТВД створена система трубопроводів. У неї входить дев’ять роздільних систем, що здійснюють транспортування і зберігання нафтопродуктів військового призначення. Вони розташовані на території Італії, Греції, Туреччини (дві різні системи, на заході та сході), Норвегії, Португалії, Великої Британії.
Крім того, існують Північноєвропейська система (на території двох країн – Данії та ФРН) і найбільша система – Центральноєвропейська – на території Бельгії, Франції, Німеччини, Люксембургу та Нідерландів.
Система забезпечення ПММ Альянсу складається із трубопроводів загальною протяжністю 14,5 тис. км, розташованих на території дванадцяти держав-членів НАТО, і є цілим комплексом споруд: сховища, підключені до системи авіабази, цивільні аеропорти, перекачувальні станції, нафтоочищувальні заводи й пункти надходження нафтопродуктів. Розподіл безтарних продуктів здійснюється об’єктами, що фінансує Програма інвестицій у безпеку, кошти якої поповнюють за рахунок системи загального фінансування Альянсу. Об’єктами трубопровідної мережі керують національні організації, за винятком багатонаціональної Центральноєвропейської системи трубопроводів. Крім вищевказаних частин Системи трубопроводів, аналогічні системи є також у інших членів Альянсу. Потреби НАТО внесені в узгоджені комплекси сил і засобів для їх реалізації.
Експедиційні операції
Під час експедиційних операцій силам НАТО доводиться діяти у районах, віддалених від стаціонарної інфраструктури системи трубопроводів. Задля зменшення попиту на засоби стратегічних перекидань для доставки пального на ТВД, необхідно максимально користуватися підтримкою приймаючої країни або залучати внутрішні ресурси держави, якщо такі наявні. За відсутності таких ресурсів, НАТО і країни-учасниці повинні задовольнити оперативні потреби у ПММ, економити кошти й забезпечувати належну якість палива, що надається через відповідні багатонаціональні механізми.
Після того, як НАТО почало діяти поза межами європейського ТВД, а саме – в Іраку, Афганістані, Кувейті та інших країнах, акцент змістився зі стаціонарної трубопровідної інфраструктури на засоби забезпечення експедиційних сил Альянсу, що швидко розгортаються. З цією метою в Організації розроблено модульну концепцію, яка дає змогу задовольнити всі потреби у ПММ шляхом поєднання 16 різних сумісних модулів, що розгортаються в єдину систему паливозаправного обладнання для прийому, зберігання і видачі на будь-якому ТВД. Концепція, викладена в Угоді про стандартизацію (STANAG) 4605/AFLP-7, також дозволяє країнам НАТО і їхнім партнерам задовольняти потреби у ПММ за допомогою багатонаціонального рішення, отриманого об’єднанням їхніх сил і засобів. Модульна концепція є основою для розробки програмних засобів техзабезпечення за функціональним призначенням і сприяє плануванню постачання ПММ під час експедиційних операцій. Для визначення потреб у ній застосовується поняття «одиниця споживання ПММ», викладене у STANAG 2115.
Планування забезпеченням ПММ здійснюється на двох рівнях. Довгострокове планування входить у процес оборонного планування НАТО, а короткострокове під час операцій є елементом процесу планування оперативного ТО. За планування забезпечення ПММ відповідають, передусім, військові органи Альянсу, але контроль за цією роботою здійснює Комітет із ПММ, який в установленому порядку звітує про свою діяльність у цій галузі перед натовським Комітетом з тилу.
