Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Близнюки Станіслав і Владислав Следь невпевнено тупцюють біля будівлі збірного пункту разом з іншими 150 юнаками… Та вже за якихось кілька тижнів міцно триматимуть автомати й чітко віддаватимуть військове вітання. Братам по 19 років. Жартують, що в школі постійно користувалися схожістю, а в армії цей фокус не проходить, тут кожен сам за себе. Хлопці все по життю роблять разом, тож разом і пішли служити строкову службу. А за пів року так само разом планують укласти контракти.
— Чому відразу не уклали контракт? Хочемо за ці пів року набратися більше впевненості, а тоді вже йти служити за контрактом, — каже Станіслав. — Удома на нас чекають брат, сестра, кохані дівчата, та щось підказує, що сумувати нам особливо не буде коли.
А от інший строковик Денис Ковальчук поділився, що пішов служити, адже в його родині служили всі — й батько, й дідусі… До служби він готувався ретельно, займався спортом практично щодня.
Півтори сотні юнаків, що прибули до збірного пункту в Козятині, вже роз’їжджаються по військових частинах. Кому їхати далеко — отримав сухі пайки в дорогу. Цього разу відбирали строковиків в екстреному порядку. Брак часу виник через відтермінування весняного призову у зв’язку з пандемією. Та неозброєним оком видно, що на результат це зовсім не вплинуло — всі свідомі та фізично міцні!
Триватиме осінній призов до кінця грудня. На цей час на строкову службу з Вінниччини мають призвати 650 юнаків.
— Усі 650 осіб уже пройшли комісію, так би мовити — місця укомплектовані. Цього разу багато потенційних строковиків приходили, навіть не чекаючи повісток, і друзів приводили. Особливо це стосується наймолодших — 18 та 19-річних юнаків, — коментує підполковник Роман Потерлевич, начальник відділу комплектування та призову – заступник військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату. — Згідно з нашим аналізом, близько третини строковиків після служби підписують контракт із ЗСУ.
