Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Хто вбезпечує авіаційну бригаду
Представників цього підрозділу важко вгледіти на постановці завдань на чергову льотну зміну чи розборі виконання планової таблиці. Однак щоразу, коли з вуст командира авіаційної бригади лунають слова подяки льотним і наземним екіпажам за високу фаховість, вони сповна адресовані й військовикам підрозділів забезпечення, зокрема воїнам роти охорони, якою командує майор Тарас Телешун.
— Про мене, у Повітряних Силах немає розподілу між спеціальностями на рейтингові чи другорядні, — розповів командир підрозділу охорони бригади тактичної авіації ПВК «Центр». — А коли ще й приходить розуміння, що на твоїх плечах цілодобова безпека не тільки бойового летовища, військових об’єктів, а й спокій мешканців авіаційного містечка, оце і є джерелом умотивованості й інтересу до своєї нелегкої служби. Адже навіть у мирний час підрозділи охорони несуть вартову службу, яку прирівнюють до виконання бойових завдань.
Зона відповідальності — кілометри бойового периметра
На перший погляд, служба в цій роті охорони не вирізняється особливою динамікою й привабливістю. Однак ці враження відразу тануть, немов крига на сонці, коли відчуваєш справжній ритм життя підрозділу.
— Що потрібно й льотному, й наземному складу авіабригади для виконання завдань за призначенням? — продовжує тему майор Тарас Телешун. — Окрім знань і навичок — справна техніка, озброєння, надійне логістичне забезпечення. Але не в останню чергу — відчуття впевненості за міць і безпеку, так би мовити, визначених кордонів летовища, унеможливлення втручання зовнішніх чинників, які б поставили під загрозу бойову роботу. Тому кожна варта — наш черговий екзамен на бойову зрілість і професійність. Особливо в умовах протистояння російській агресії на Донбасі. Ворог не залишає поза увагою такі об’єкти, як наш. Тому в кожного з нас є зона відповідальності. В пілота — повітряний простір, у нас — бойовий периметр аеродрому і його інфраструктура.
Підрозділ охорони бойову службу активно поєднує з вишколом, відпрацьовуючи завдання з протидії ворожим ДРГ, несанкціонованому проникненню на територію військових об’єктів, локалізації загроз техногенного й природного характеру.
Кожен третій контрактник має спортивний розряд
У підлеглих командир упевнений на всі сто відсотків. Навіть зважаючи, що половина з них — строковики. Майор Тарас Телешун з гордістю розповідає: за умов щільного графіка вартової служби, яку несуть і контрактники, частка тих, хто хоче перейти в інший підрозділ, у частині найнижча.
— Близько 80 відсотків контрактників пройшли бойовий вишкіл у районі АТО/ООС, — зазначає командир. — Кожен з них є не тільки наставником для строковиків, а й наочним прикладом справжнього профі. Зрозуміло, що для молоді це чудова можливість опанувати досвід старших товаришів, загартувати характер. До того ж майже кожен третій контрактник тут має спортивний розряд з боксу, боротьби, східних єдиноборств. Чим не мотивація для молоді?
Вартові бувають «кудлато-хвостатими»
Кінологічне відділення у складі роти охорони сформоване лише у 2017-му, але за цей час встигло стати одним з найкращих у військовій частині.
— Хто міг подумати, що мої мрії про потужну підтримку «чотирилапих вартових» стануть реальністю, — розповідає старший вожатий караульних собак старший солдат Євген Шевченко. — Зі своїм товаришем молодшим сержантом Олександром Лисаком вони, так би мовити, склали основу кінологічного відділення, першими пройшовши спецкурс вишколу в Кам’янець-Подільському кінологічному навчальному центрі.
На запитання, з ким важче працювати — з підлеглим особовим складом чи кудлатими помічниками, воїни з усмішкою зазначають: у кожного собаки, як і в людини, свій характер, свої вади. Що потребує індивідуального підходу.
— Тварини напрочуд чутливо відчувають настрій вожатого, — ділиться старший солдат Євген Шевченко. — За будь-яких умов пес має відчути вимогливість до себе, адже за природою тварина поважає силу й волю вожака.
— Найбільший дискомфорт відчуваєш не тоді, коли за якихось обставин не вдається досягти бажаного результату тренувань, — продовжує старший сержант Олександр Лисак. — Це відбувається у ті, хоч і поодинокі, моменти, коли твій підопічний раптом захворів, а сказати про це, звісно, неспроможний. Ось тут і настає момент істини — перевірка твоєї фаховості, уміння генерувати рішення, і безумовно — людяності.
Та за будь-яких обставин кожен чотирилапий охоронець до бойової роботи готовий, на завершення додав воїн, продемонструвавши вміння своїх вихованців виконувати вправу із затримання порушника.
Вони всі різні. За віком, уподобаннями, характерами. Але воїнів підрозділу об’єднує основне життєве кредо його командира — і у випробуваннях, і в перемогах — лише разом. Саме тому стіну ротної канцелярії прикрашають не тільки численні відзнаки та грамоти від вищого командування Повітряних Сил і ПВК «Центр», а й мистецька галерея художніх робіт від колишніх військових та їхніх батьків як вдячність за пройдену школу мужності.
