Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про розвідку» № 912-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 17 вересня 2020 року. Знаково, що підписання документа відбулося під час відвідання главою держави управління інформації Державної прикордонної служби України з нагоди 17-ї річниці створення розвідки Держприкордонслужби.
Новий Закон «Про розвідку» встановлює нові «правила гри» для всіх розвідувальних органів. І навіть більше — вперше впорядковує та створює умови для провадження такої важливої й необхідної нині розвідувальної діяльності.
Насправді важко уявити, що за всі роки незалежності розвідка була настільки не в пріоритеті, що навіть юридично не було визначено таке поняття, як «розвідувальні заходи», їхній перелік, сутність і механізми отримання санкції на проведення.
До ухвалення цього Закону в Україні де-юре не було ні розвідувальних заходів, ані контррозвідувальних! Як це?—запитаєте ви. А як усе відбувалосявсі 6 років війни? Пояснюю, де-факто, звісно, і розвідка (і контррозвідка) працювали, але у вкрай незручний спосіб. Фактично для того, щоб отримати результат, їм доводилося постійно заходити в сіру зону юридичної невизначеності, що створювало невиправдані ризики як для особового складу розвідників, так і для їхнього негласного апарату.
Норми, які регулювали розвідувальну діяльність (як зрештою і контррозвідувальну), прописані в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність». Тобто всі розвідувальні (та контррозвідувальні) заходи в нашій країні проводили як оперативно-розшукові. Але ж це нонсенс! Розвідувальна (контррозвідувальна) діяльність і правоохоронна кардинально різні за метою. Результатом розвідувальної діяльності має бути здобута розвідувальна інформація, а результатом правоохоронної діяльності — розслідування злочину, а це, як кажуть, дві великі різниці!
Оперативно-розшукова діяльність загалом— частина правоохоронної діяльності, виписана з позицій кримінального процесу з усіма наслідками: прокурорський контроль і як результат— розширене коло осіб, обізнаних у деталях розвідувальних операцій (що збільшує ризики витоків і «провалу»), терміни санкції суду на проведення заходів (коли оперативникам доводиться витрачати більше часу на бюрократичні процедури, ніж на пряму діяльність) та й самі оперативно-розшукові заходи дуже далекі від особливостей діяльності розвідувальних або контррозвідувальних органів.
Тож революційність нового документа про розвідку полягає в тому, що вперше в юридичному полі з’явилося поняття «розвідувальні заходи», і це далеко не все, що є в ухваленому нами законодавчому акті. Серед іншого, введено низку інших юридичних понять, які впорядковують роботу розвідувальних органів.Наприклад, «розвідувальна інформація» чи «розвідувальна таємниця».
Цимзакономвизначено нові стандарти роботи з негласним апаратом, можливість їхнього заохочення, фізичного захисту, державних та соціальних гарантій тощо.Ми намагалися максимально змінити радянську філософію, яка тяжіла над нами ще з часів КДБ, визначаючи безпекові, соціальні та правові гарантії для тих, хто, ризикуючи власним життям, допомагає нашій розвідці врозв’язанні таких важливих, покладених на неї завдань.
Також покращено соціальні гарантії співробітників розвідувальних органів. Наприклад, грошове забезпечення співробітників НАБУ, ДБР або інших органів значно перевищує грошове забезпечення розвідників (як і контррозвідників). Ми розуміємо всю важливість боротьби з корупцією, але, на жаль, навіть за умов такого грошового забезпечення не так багато перемог на тому «фронті», тоді коли розвідка й контррозвідка показують реальні результати щодня.
Реалізація положень Закону України «Про розвідку» дасть змогу створити ефективну систему української розвідки, яка відповідатиме характеру та масштабним загрозам національній безпеці України.
Закладено ґрунт для цивілізованої співпраці з провайдерами та мобільними операторами через «єдине вікно».Це крок назустріч бізнесу та громадянському суспільству, що в майбутньому значно спрощує як контроль за розвідувальними органами, так і порядок їхньої взаємодії з провайдерами та операторами зв’язку.
Як ми розуміємо, посилення спроможностей неможливе без посилення контролю. Парламентський контроль за спецслужбами був передбачений ще в Законі «Про національну безпеку України».І справді, у 2018 році це був революційний закон і крок уперед.Однак, передбачивши парламентський контроль, не виписано механізмів його реалізації.Тож,узявши цю естафету, ми виправили цю невизначеність, прописавши у прикінцевих положеннях до ЗУ «Про розвідку» (вперше за історію України) реальні механізми функціонування та здійснення парламентського контролю за спецслужбами.
Закон України «Про розвідку» стане позитивним чинником розвитку розвідслужб. Реалізація його положень дасть змогу створити ефективну систему української розвідки, яка відповідатиме характеру та масштабним актуальним загрозам національній безпеці України.
Олександр Завітневич, голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки
