Диктатора жорстко «злили» на всіх хитровибудованих геополітичних фронтах: дипломатичному, шпигунському, інформаційному, торговому та інших. Серія щедрих підкупів, гучних інтерв’ю, шантаж,…
Новий виток конфлікту в Нагірному Карабасі, який активізувався кілька тижнів тому, суттєво відрізняється від попередніх бойових дій, що тривають тут з кінця 1990-х. Щодня Азербайджан звітує про знищення значної кількості вірменських артилерійських установок, РСЗО, систем ППО й іншої військової техніки, особливо танків. Міноборони Вірменії теж рапортує про власні масштабні успіхи.
Кожна зі сторін, як підтвердження, демонструє відеоматеріали. Звісно, усі ці відомості дещо «завищені». Проте очевидно, що в цій війні особливу, навіть домінуючу, роль відіграє нове сучасне озброєння, яке дедалі більше виходить на провідні позиції. Мова про безпілотні літальні апарати – БПЛА. Саме вони почали визначати нову стратегію і тактику збройного протистояння на театрах бойових дій. Виходячи з цього, можна сміливо заявляти, що на прикладі конфлікту в Карабасі формується щось на кшталт «воєн майбутнього», коли в бій ідуть машини, якими керують навідстані.
БПЛА пишуть нові правила війни в Карабасі
Війна за Нагірний Карабах наочно продемонструвала ефективність застосування БПЛА. Безпілотники і раніше досить успішно використовували під час інших сучасних збройних конфліктів, зокрема у Сирії, Лівії, навіть у Ємені проти Саудівської Аравії. БПЛА нині застосовують багато армій. Літаючі дрони виконують розвідувальні та ударні функції, здатні нести різне озброєння або використовувати як «керовані ракети» (дрон-камікадзе).
Під час загострення карабаського конфлікту Азербайджан отримав певну стратегічну перевагу і значно змінив перебіг подій на власну користь. Це сталось тому, що почали застосовувати сучасні безпілотники не лише для розвідкийкорегування вогню артилерії. Конфлікт у Карабасі вже показав, як у небі над театром війни панують БПЛА однієї зі сторін, зводячи нанівець використання бронетехніки противником, адже вона стає абсолютно беззахисною, навіть з потужним динамічним захистом. На відео, які активно поширює Азербайджан, видно як їхні безпілотники, здебільшого турецькій ізраїльські, завдають ударів по вірменських танках.
Сторони конфлікту тут не мають великих і потужних повітряних сил. Зокрема у Вірменії, за різними даними, є до двох десятків винищувачів російського виробництва. Також на території країни на аеродромі «Еребуні» дислокується авіаційна компонента військової бази РФ. Це ще 18 винищувачів МіГ-29 та півтора десятка вертольотів Мі-24 і Мі-8.
Азербайджан, за оцінками експертів, також має на озброєнні близько 30 літаків «МіГ» і «Су» виробництва Росії й кількадесят ударних вертольотів та різних навчальних і транспортних літаків. Крім того, президент країни Алієв підтвердив наявність турецьких реактивних літаків F-16 на азербайджанській території, і це може свідчити про певну участь Анкари в конфлікті між Єреваном та Баку.
Винищувачі досить дорогі, і їхнє використання передбачає потенційну небезпеку для пілотів, підготовка яких дуже дорого коштує. Водночас використання БПЛА значно дешевше, є універсальним інструментом саме для невеликого поля бою, як у Нагірному Карабасі.
Застосування дронів нівелює призначення танків та інших бронемашин. І якщо з ПТУР, артилерією й іншими протитанковими засобами ці машини ведуть практично рівноцінний бій, то проти БПЛА вони стають безсилі.
По-перше, безпілотники б’ють зверху в найменш захищені місця – тонку верхню броню башти і моторний відсік.
По-друге, безпілотник, хоч і керується дистанційно, та все ж має певний «штучний інтелект» і здатність маневрувати. З цього досить цікавий висновок, що епоха танків і бронемашин як головного наступального озброєння сухопутних військ закінчується. На провідні позиції виходять дрони.
Щоб ефективно боротись з БПЛА,слід активно розвивати систему ППО, що теж доволі витратно для будь-якої держави. Наявні нині найкращі зразки безпілотників, які можуть уражати ціль на високій швидкості з досить великої відстані, як те робить турецький «Байрактар», потребують протидії у вигляді засобів РЕБ або спеціальних новітніх комплексів.
Безпілотні апарати – фактично «безкарні» вбивці
У конфлікті в Нагірному Карабасі обидві сторони використовують БПЛА, хоча Азербайджан застосував дрони ширше. Баку має більший флот безпілотників та успішно бореться ними проти вірменських танків, артилерії і навіть систем ППО.
Щодо Вірменії, то її безпілотники на 90% власного виробництва, принаймні так стверджують самі вірмени. Це апарати, здебільшого легкого, розвідувального класу, хоча є й ударні БПЛА, як, наприклад, «Крунк-25-1» і його модифікації. Їхня ударна міць порівняно невелика, бомбове навантаження не перевищує 15–20 кг у тротиловому еквіваленті, та й швидкість на максимумі становить 140 км/год. Таких БПЛА у Вірменії лише кількадесят.Вони теоретично здатні нищити бронетехніку.
Втім, про вдалі бойові дії власних БПЛА вірменська сторона не повідомляє. Військові експерти зазначають: Вірменія істотно поступається азербайджанській армії не лише щодо кількості, а й щодо якості безпілотників.
Що ж до Азербайджану, то перед останнім загостренням конфлікту військові експерти нарахували в Баку майже 200 моделей БПЛА. На озброєнні азербайджанської армії є ізраїльські розвідувально-дозорні Heron TP і Hermes 4507, «курсуючі» боєприпаси SkyStriker і Harop. Крім того, за даними того ж джерела в Азербайджані, на спільному з Ізраїлем підприємстві Azadsystems випускали дрон-розвідник Aerostar і камікадзе Orbiter1K та Orbiter-3. Нарешті, ще два дальніх Hermes 900 є в сил берегової охорони.
Видання «Взгляд» пише, що вартість ударного Hermes становить близько $20 млн, а розвідувального Orbiter 2M, які Азербайджан активно використовує з 2016-го, оцінюється в мінімум$600 тис. Баку в останні кілька років тільки на системи спостереження витратив $36 млн. При цьому російський танк Т-90, що є на озброєнні як Вірменії, так і Азербайджану, коштує $4,5 млн. Тому застосовувати дрон з боєзапасом, щоб «протаранити» танк, зовсім невигідно. Дешевше вцілити в цей бронеоб’єкт ракетою з БПЛА, а самому безпілотнику ухилитися від ураження.
Для цієї мети економічнішими є «курсуючі» снаряди Heron (пускова установка – 20 ракет), оснащені системами оптичного чи радіолокаційного наведення. Цей дрон-камікадзе коштує $100 тис. Отже, БПЛА вартістю в $100 тис. здатен знищити танк, ціна якого в десятки разів вища…
«Кукурудзники» – провокатори
Крім того, за певними даними, Азербайджан має на озброєнні найсучасніші грізні ударні БПЛА турецького виробництва Bayraktar ТВ2. Саме вони присутні на відеокадрах атак на вірменські танки. Дальність дії ТВ2 – 250 км, бомбове навантаження близько 50 кілограмів (дві ракети ПТУР чи боєзаряд у варіанті «камікадзе», що дозволяє гарантовано знищити один танк).
Bayraktar ТВ2 порівнюють з американськими Reaper або Predator. Цей дрон, який розробила турецька компанія Baykar, здатний діяти під керуванням оператора або самостійно.Його можна застосувати в розвідці, спостереженні, завдаванні ударів. Він несе керовані авіабомби з лазерним наведенням MAM (MiniAkıllıMühimmat – «Розумні мінібоєприпаси») виробництва турецької компанії Roketsan Roket Sanayii ve Ticaret A.S.TB2 – справжня зірка на ринку дронів. Туреччина застосувала їх у Сирії під час операції «Весняний щит»у лютому 2020-го, а до цього в Лівії, де Bayraktar TB2 діяли проти армії Хафтара.
Хоча в інтернеті є багато кадрівнищення вірменської бронетехніки, і ці кадри, на думку експертів, зроблені камерою Bayraktar TB2, підтверджень того, що ці безпілотники є на озброєнні азербайджанської армії, досі немає. Президент Ільхам Алієв кілька днів тому заявляв: його країна вже має якісь турецькі ударні безпілотники, проте офіційного підтвердженняпокупки і отримання саме Bayraktar TB2 немає. До речі, днями саме ці дрони Туреччина продала Україні, про це йтиметься далі, а на початку жовтня 2020-го агентство «Анадолу» повідомило: інтерес до них має і давній союзник РФ – Сербія.
А ще, на думку військових експертів, Азербайджан застосовує безпілотні технології для «розкриття» системи ППО Вірменії, взявши на озброєння застарілі… Ан-2. На одному з відео, яке поширила Вірменія, зенітна ракета збиває літак, і його силует нагадує «кукурудзник». Припускають: це безпілотна версія літака, і азербайджанці застосовують такий, порівняно дешевий, засіб виявлення позицій ППО Карабаху.
Щодо протидії азербайджанським дронам, насправді чогось суттєвого вірменська сторона виставити не змогла. На її озброєнні, як і так званої Нагірно-Карабаської Республіки, застарілі радянські ЗРК «Оса» і «Стріла-10». На відеокадрах азербайджанські БПЛА знищують їх. Імовірно, по них працювали Bayraktar, яких ці комплекси не могли виявити на своїх радарах.
«Стріли» і «Оси» розроблені для виявлення і боротьби з вертольотами й ударними літаками, тож ефективно протидіяти невеликим за розміром БПЛА вони не можуть. Азербайджанці ударами дронів прагнули знищити систему ППО Карабаху, і це їм дещо вдалось, хоча… Бракує інформації про дії наявної в Азербайджану пілотованої авіації над полем бою – ані штурмовиків, які підтримуютьнаступальні дії сухопутних підрозділів, ані бойових вертольотів. Тобто вірменська ППО ще може діяти досить ефективно.
Не маючи сучасних засобів протидії БПЛА, вірменська армія має вдаватись до інших способів. Щоб зберегти сили і засоби, вониможуть споруджувати укриття для особового складу і техніки, робити обманні позиції з макетами озброєння. Але реального порятунку від дронових атак вірменська сторона немає.
Відкидаючи дезінформацію з обох сторін, можна зробити висновок – Азербайджану вдалось отримати значну перевагу, використовуючи безпілотними, і протидіяти цьому Вірменія (навіть за підтримки РФ) нездатна.
Спираючись на досвід росіян у Сирії, де атак БПЛА часто зазнає їхня військова база у Хмеймімі, можна констатувати: знайти щось суттєве проти безпілотників РФ не може. Як і чимось зарадити союзникам. Зокрема, у Сирії, відбиваючи не завжди успішно атаки сирійських дронів, для їх вогневого придушення росіяни використовують комплекс «Панцир-С1»і засоби РЕБ–радіоелектронні «гармати». Серед найефективніших – «Репелент», «Сапсан-Бекас», «Купол», «Рубіж-Автоматика», «Луч», «Пищаль».
Росія терміново розробляє комплекс боротьби з безпілотниками і на військово-технічному форумі «Армія-2020» представилавиріб під назвою «Рать». Його можна застосувати на полі бою,бовін захищений невеликою бронею і має шасі КамАЗ. Здатний виявляти безпілотники на відстані3–5 км, які рухаються зі швидкістю до 200 км/год. Для придушення радіоелектронного обладнання БПЛА застосовує СВЧ-випромінювання, ефективне в радіусі до 2,5 км, для фізичного знищення дронів застосовують лазерне обладнання, яке діє на відстані до 1 км. Це все, що розробила РФ, але до оснащення подібним озброєнням своїх військ і союзників дуже далеко.
Безпілотники в українській армії
Конфлікт у Нагірному Карабасі Україна може використати як посібник, і має зробити деякі висновки, зокрема щодо того, як отримати перевагу на невеликих полях бою. Азербайджанський досвід застосування безпілотників, а головне – нездатність ефективно протидіяти атакам БПЛА вірменської сторони, слід врахувати.
За бойовиками так званих народних республік, стоїть Москва, яка є головним союзником Вірменії в ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку). Майже аналогічна ситуація і на Донбасі, де Україні доводиться протидіяти фактично підрозділам російських військ. Кожен вдалий досвід війни проти росіян слід вивчити, врахувати і використати. Це стосується БПЛА, які застосовує Азербайджан.
Ще з початку російського вторгнення в українській армії усвідомили значення безпілотників і почали нарощення цього потенціалу. Хоча, апарати, які тоді стояли на озброєнні української армії, були вкрай застарілі. Це радянські Ту-143 «Рейс» ще з плівковою кінокамерою…
Втім, волонтери привозили на передову різні апарати, деякі придбані в Китаї, інші саморобні. Мови про ударні БПЛА на початку навіть не йшло. Тим більше, не могли ми навіть мріяти про їхнєсерійне виробництво.
Війна і, насамперед, ворог, диктують власні умови. БПЛА нині – це фактично дистанційно керовані бойові комплекси, якими повністю або на основному етапі керують оператори зі спеціальних пунктів управління. Спочатку на Донбасі БПЛА використовували якрозвідники для отримання інформації і корегування вогню артилерії.
У2016-му наші військові табори атакували дрони-бомбардувальники, які несли і скидали в розташування саморобні вибухові пристрої. Згодом командування української армії почало розглядати можливість поставки на озброєння ударних дронів і розробки власних безпілотних апаратів та комплексів. За кілька років Україна вийшла на провідні позиції серед світових безпілотнихбрендів. Уже створено сучасні ударні безпілотники як у кооперації з іншими країнами, так і самостійно.
Першими «ластівками» стали польські «камікадзе» типу Warmate. Після тривалих державних випробувань їх прийнято на озброєння у складі розвідувально-ударного комплексу «Сокіл». У 2017-му чернігівське підприємство «ЧеЗаРа», ПрАТ «НВО Практика» і польська компанія WB Electronics представили оновлений варіант «Сокола», що являв собою два безпілотники. Перший – розвідувальний Fly Eye, який забезпечує виявлення і спостереження за цілями, а другий Warmate – ударний дрон-камікадзе.
Fly Eye оснащений нічною і денною камерами. Забезпечує тривалість польоту дві-три години на висоті до 1000 м і дальності 50 км. Безпілотник обладнано захищеними каналами передачі інформації і функцією повернення в точку запуску в разі втрати сигналу GPS. Зібрану інформацію апарат FlyEye передає на пункт управління, де ухвалюють рішення на застосування ударного дрона Warmate. У носовій частині апарат оснащено бойовою частиною, яку можна змінювати залежно від типу цілі. Максимальна дальність ураження шляхом самознищення під час попадання в ціль становить до 30 км.Залежно від типу бойової частини маса вибухової речовини може становити від 530 до 1350 грамів. Є чотири основні типи бойових частин: фугасної дії, осколково-фугасної, кумулятивної і запалюючої дії. Комплекс розміщується на базі кількох броньовиків «Козак-2М» від компанії ЗАТ «НВО Практика».
2017-го фахівці ДП «Антонов» створили український середній БПЛА «Горлиця-АН-БК-1», проте він за певних причин не пішов у серію. Основні характеристики комплексу: практична дальність польоту – 1050 кілометрів, тактичний радіус застосування до 80 км, максимальний час польоту до семигодин. За словами конструкторів «Антонова», у кооперації з КБ «Луч» триває робота з оснащення комплексу спеціальними легкими ракетами. Тому «Горлицю» можна зарахувати до класу тактичних ударних безпілотних комплексів. Удосконалення комплексу триває.
Ще один вітчизняний ударний БПЛА, розроблений ТОВ «Компанія оборонних і радіоелектронних технологій» (КОРТ), курсуючий боєприпас RAM UAV. Вперше продемонстрований у лютому 2018-го. Він оснащений електродвигуном, забезпечує дальність польоту до 30 км на крейсерській швидкості 70 км/год. Запуск БПЛА – за допомогою спеціальної катапульти. Широке застосування в конструкції безпілотника-камікадзе композитних матеріалів робить його малопомітним для систем ППО противника.
RAM UAV пройшов випробування в районі проведення ООС на Донбасі і показав високі результати протидії ворожим комплексам РЕБ. Може оснащуватися трьома типами бойової головної частини для виконання різних завдань. Зокрема: термобаричні – для знищення живої сили ворога всередині приміщень, а також легкоброньованої техніки разом з десантом; кумулятивні – для знищення броньованих наземних (надводних) цілей; і осколково-фугасні –нищать живу силу противника на відкритій місцевості.
Серед перспективних українських розробок, які проходять випробування і незабаром мають поступити на озброєння армії, ударний безпілотний комплекс «Грім» та ударна версія відомого розвідника People Drone PD-1, який розробила компанія Ukr Spec Systems. Апарат спочатку створювали для ведення розвідки, проте у 2018 році йому додали чимало нових опцій.
Bayraktar – з турецької «прапороносець»
Поки триває розробка, випробування і впровадження вітчизняних БПЛА-комплексів, нашій армії потрібні ефективні сучасні зразки озброєння, які довелось придбати за кордоном. Серед світових лідерів у виробництві БПЛА – США, Ізраїль, Туреччина і Китай.
Вибір зупинили на Туреччині і комплексі Bayraktar TB2. На початку 2018-го ми придбали в компанії Baykar один розвідувально-ударний комплекс Bayraktar TB2, який за характеристиками належить до класу оперативно-тактичних середньовисотних БПЛА з великою тривалістю польоту. До його складу входить 6безпілотників, 3 наземні станції управління, розміщенні в авто, й інше обладнання. Українсько-турецький договір закупівлі цих БАК також передбачав постачання спеціальних боєприпасів і часткову локалізацію виробництва безпілотників цього типу в Україні.
Bayraktar TB2 має максимальну злітну масу 560 кг, корисне навантаження – 55 кг, тривалість польоту – 24 години, дальність дії радіоканалу управління і телеметрії – 150 км. Також Україна замовила до комплексу певну кількість плануючих бомб з лазерним наведенням MAM-L, які мають дальність ураження цілі від 500 м до 8 км. При цьому точність наведення – до 1 метра. TB2 – перший комплекс такого типу на озброєнні ЗС України.
Крім того, в контракті прописані поставки комплекту запчастин, сервісний супровід і навчання персоналу. Торік у березні ці апарати доставлені в Україну, де успішно пройшли державні випробування і поставлені на озброєння. Їхнє головне завдання – несення бойового чергування вздовж лінії зіткнення на Донбасі і державного кордону України.
Адже основна функція Bayraktar TB2 – тривале патрулювання в заданих районах на невеликій швидкості і на великій висоті з наступним завданням ударів високоточними бомбами та ракетами по малорозмірних цілях. Він може уражати ціль з висоти майже 5 тисяч метрів, водночас залишаючись недосяжним для наявних на озброєнні російських бойовиків на Донбасі ЗРК «Стріла» і «Оса» (навіть «Оса-АКМ»).
Є ще кілька приємних моментів у питанні придбання турецького безпілотного комплексу Bayraktar TB2. Перше те, що українській владі вдалося домовитися, що частину комплектування для TB2 виготовлятимуть українські оборонні підприємства. Це дозволить нашим виробникам згодом налагодити випуск локалізованого варіанта БПЛА. Адже в Україні є серйозні напрацювання щодо протитанкових ракет і керованих бомб, єдиною проблемою є відсутність системи наведення безпосередньо з безпілотника. Тепер така система може з’явитися.
Крім того, наприкінці липня 2020-го «Укрспецекспорт» і турецька приватна компанія Baykar (виробник Bayraktar TB2), завершили виконання останніх юридичних процедур створення спільного підприємства. Міноборони України планує закупити до 12 таких ударних комплексів (в комплекс входять чотири безпілотники і базова станція). Отже, Київ планує отримати 48 безпілотників, які повинні надійти на озброєння ЗСУ. Це спільне виробництво знизить вартість кожного комплексу на 35%. Надалі Україна навіть зможе виробляти і експортувати такі комплекси. І найголовніше –ударного дрона подібного рівня в найближчих наших сусідів просто немає.
Перспективи і «перспективні»
Вітчизняний ОПК нещодавно анонсував ще новіший український ударний БПЛА під назвою «Сокол-200». Він зможе нести озброєння (пускові установки з 4 ракетами) масою близько 200–250 кг. Тривалість польоту машини – приблизно доба. Як силова установка може фігурувати поршневий чи турбогвинтовий двигун. А пункт управління пропонують використовувати після доопрацювання РКП-360, який вже застосовують у протикорабельному ракетному комплексі «Нептун».
Майбутній український безпілотник зовні схожий на ще один турецький БПЛА «Анка». Крім того, в апаратів ідентичні корисні навантаження (Anka також несе до 250 кг) і тривалість польоту (до 24 годин).Можливо, це ще один приклад українсько-турецької кооперації у військово-технічній сфері.
Щодо нашого противника і сусідів, які є його союзниками і сателітами, то в них з БПЛА справи досить плачевні. У Росії є лише два «перспективні» проєкти подібного класу безпілотників, і кожен з них далекий до рівня прийняття на озброєння. «Зіниця» ОКБ Симонова – фактично модернізований варіант радянського БПЛА Ту-143 «Рейс» розробки 1970-х, і його бойова ефективність дуже низька і сумнівна. Інший важкий ударний дрон – «Альтаїр» від Казанського авіазаводу імені Горбунова. Це «монстр» розмірами з сучасний літак-перехоплювач: довжина фюзеляжу – 12 м, розмах крила майже 3 м. На ньому встановлені два дизельні турбогвинтові двигуни сумарною потужністю 1000 кінських сил. За словами розробників, він може перебувати в повітрі до двох діб, долаючи при цьому відстань 10 тис. км. Але це ще «дуже сирий» проєкт.
Конфлікт у Нагірному Карабасі показав: зразки новітнього озброєння реально міняють співвідношення сил на театрі воєнних дій. Азербайджан, який зазнавав поразок і невдач у конфлікті з потужнішою у військовому сенсі Вірменією, свого часу втратив значну частину територій. Але він пішов іншим шляхом: не нарощував сухопутного озброєння і дуже дорогих авіації та ППО, а приділив увагу новим комплексам БПЛА.
За деякими даними, вже укладено азербайджансько-турецький контракт на експорт 36 БАК Bayraktar TB2(!). Тобто це кілька безпілотних ударних ескадрилій, яким до снаги завдати відчутного удару. В Україні поки 6 таких БПЛА, але є реальний приклад застосування і чудові стратегічні перспективи.
