У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Цього дня 61 років тому в Мюнхені агент радянських спецслужб убив Степана Бандеру (1909–1959), талановитого організатора, політика-стратега, одного з лідерів Організації українських націоналістів, відданого борця за незалежну Українську Державу. Убивцю Бандери Богдана Сташинського «за виконання важливого державного завдання в особливо важких умовах нагороджено орденом Червоного Прапора» — написано в московському указі про нагородження.
Історик Дмитро Злепко, ґрунтуючись на архівних документах, протоколах допитів ЦРУ і свідченнях суддів, зазначає, що Бандеру вистежували водночас три структури КДБ. Про підготовку замаху знала й служба безпеки ОУН. Керівника посилено охороняли, однак він не любив великого супроводу.
Після обіду дружина Бандери Ярослава зателефонувала в канцелярію офісу і повідомила, що він лежить у крові на сходах третього поверху перед квартирою. По дорозі до лікарні у кареті швидкої допомоги С. Бандера помер. Судмедекспертиза у висновку констатувала, що С. Бандера був отруєний ціанистим калієм…»«…У фатальний день, четвер, 15 жовтня 1959 року, Бандера повертався додому сам. Сходами будинку на Крайтмаєрштрассе, 7, поволі спускався назустріч Бандері Сташинський. У правій руці у нього був завернутий у газету пістолет із двома скляними стволами діаметром по 2 см, довжиною 15 см і вагою 200 г. У стволах були скляні капсули з розчином ціанистого калію, який після натискання курка струменем міг долетіти на віддаль 40 см. Сташинський вистрілив отрутою в обличчя Бандері й той осунувся вниз. Потужна зброя не умертвила миттєво фізично сильного Провідника, як гарантували московські «майстри», він ще піднявся на кілька сходинок уверх до майданчика, а Сташинський швидко покинув будинок, викинувши зброю у канал, і поїхав до Берліна, а звідти — до Москви.
Бандера був талановитим організатором, політиком-стратегом, відданим революційним методам боротьби за визволення українського народу від австро-угорських, польських, московсько-більшовицьких колонізаторів, за незалежну Українську Державу – такої характеристики заслужив він від своїх сподвижників і прихильників української національної ідеї. Представники ж держав, чия влада поширювалась у різний час на українські землі, вважали його державним злочинцем, бандитом. І донині ім’я Бандери залишається своєрідним «каменем спотикання» в міждержавних відносинах з нашими сусідами як із заходу, так і зі сходу. Радянські пропагандисти доклали чимало зусиль, аби в свідомості пересічного громадянина прізвище Бандери асоціювалось виключно зі словами «банда», «бандит». Хоча, є й такі, хто щиро вважав його рідним братом славнозвісного Остапа Бендера й називав (називає) «Бєндєрою». Між тим, у польській мові «бандера» – це «прапор». Не викликає сумніву, що Степан Бандера, попри спотворення його образу ворожою пропагандою, залишається символом боротьби за незалежну Україну.
Майбутні дослідження архівних матеріалів, яких ще не торкалась рука незаангажованих дослідників, дозволять з’ясувати істинну роль і місце націоналістів ХХ століття в боротьбі за незалежність України, зокрема і самого Степана Бандери. А поки точаться суперечки щодо перевезення й перепоховання праху покійного в Україні.\
Читайте також: Чому Мазепа, Петлюра, Бандера, Шухевич стали героями в Україні
