Із гордістю каже 22-річний Едуард, взвод якого тримає оборону поблизу Попасної.
Молодий офіцер зізнається, що з дитинства мріяв стати програмістом. Проте події на сході України змінили його плани. У 2014-му до Збройних Сил мобілізували його батька. Той потрапив до однієї із механізованих бригад, у складі якої воював до 2016 року.
Після закінчення загальноосвітньої школи Едуард вступив до військового вишу. Будучи курсантом, хлопець мріяв, як після випуску опиниться у бригаді свого батька.
‒ Адже очолити підрозділ, у складі якого воював тато, для мене було справою честі, ‒ зізнається Едуард.
Так і сталось. За лічені дні після лейтенантської відпустки він прибув до механізованої бригади, аби командувати ВОПом у районі Троїцького, що на Луганщині.
Едуард каже, що йому пощастило із особовим складом:
– Це колектив людей із великої літери. Тут зібралися професіонали, які чітко знають та виконують свої функції. Кожен має хорошу мотивацію і готовий у будь-якій ситуації підставити плече побратиму. Нашому підрозділу до снаги будь-яке завдання.
Підготувала Світлана Борисова
