У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
9 жовтня – Всесвітній день пошти. Це свято заснували на Конгресі Всесвітнього союзу поштовиків, що відбувся у Токіо в 1969 році. А починаючи з 9 жовтня у всьому світі проводиться Міжнародний тиждень листа. Тож розповімо про незвичайних листонош, чиї можливості доставляти кореспонденцію вражають.
У Другій світовій війні одна тільки Англія мала до 200 тис. голубів- листонош. У колишньому Радянському союзі за роки війни вони доставили десятки тисяч голубограм. Ці птахи забезпечували у важкій бойовій обстановці зв’язок із партизанами.
Голуби являли собою таку загрозу для ворога, що нацисти спеціально віддавали накази снайперам відстрілювати їх і навіть натаскували яструбів, які постійно полювали на них. На окупованих територіях видавали укази Рейху про вилучення усіх голубів у населення. Більшість з них просто знищувалася, а найбільш породистих відправляли у Німеччину. За приховування потенційних «пернатих партизан» їхньому господарю було тільки одне покарання – смерть.
На одному з підводних човнів на борту жив поштовий голуб на прізвисько «Голубчик». Під час одного з бойових походів човен торпедував фашистський транспорт і, ховаючись від переслідування, потрапив на мінне поле. Човен не зміг самостійно повернутися на базу, тому що отримав сильні пошкодження – вийшла з ладу рація. Тоді-то і прийшов на допомогу голуб, який доставив лист за два дні, пролетівши понад тисячу кілометрів. Слід зауважити, що швидкість польоту голуба від 60 км/год до 100 км/год. До того ж поштовий голуб добре орієнтується і вночі. Човен отримав допомогу: його відбуксирували на базу іншим підводним човном.
На війні відзначилася і поштова голубка на прізвисько «Мері». Під час бойових дій вона чотири рази робила переліт із Франції до Англії і назад з військовою інформацією. Голубка у своїх місіях була тричі поранена, а після нападу яструба у «Мері» були пошкоджені крило і груди. Пташці наклали 22 шви.
А ось голубка «Вінкі» врятувала цілий екіпаж корабля, що сів на мілину в Північному морі після бомбардування. Командир випустив голубку з надією, що вона повідомить своїх про напад. «Вінки» пролетіла 120 миль і виконала завдання. Через 15 хвилин повітряні сили знайшли корабель.
Варто зазначити, що не лише голуби були вправними листоношами. У Франції для цього використовували дресированих чайок, які не боялися негоди, в Америці експериментували з ластівками, у країнах Азії – із соколами. Але в цілому голуби виявилися поза конкуренцією як найзручніші й надійні птахи-листоноші.
Ще одними незвичайними листоношами були олені, які затято тягли по засніжених просторах легкі нарти. А ось собачі упряжки мали істотний недолік – невелику швидкість. Зате собакам було під силу долати такі маршрути, де північні олені або коні загинули б від нестачі харчів. Пошту на такому транспорті розвозили у Росії, Канаді, Алясці (США) і Гренландії аж до ХХ століття. Нащадків цих собак – хаскі – ми часто бачимо на вулицях.
Звичайно, чотириногі тварини листоноші не можуть змагатися з автомобільним транспортом, проте ще існують такі місця на карті, де у погані погодні умови можуть доставити пошту жваві швидконогі коні й невибагливі верблюди, швидкісні олені та їздові собаки, а також витривалі мули, осли й воли.
До слова, відзначилися серед листонош і шестиногі помічники.
У кінці ХІХ століття француз Тейнак запровадив бджолину пошту. Нею він спілкувався зі своїм приятелем, пасіка якого стояла приблизно за п’ять кілометрів. Бджолу випускали з приклеєним до спинки шматочком цигаркового паперу – і вона прямувала до рідного вулика. Коли комаха нарешті добиралася до нього, депеша застрявала у звуженому отворі вічка. Спосіб Тейнака привернув увагу газет і … німецької розвідки, яка розгледіла у ньому щось більше, ніж дотепну забаву любителів природи. Прикордонні німецькі бджолярі стали заманювати французьких бджіл на свою територію. Тепер щоразу, як вітер дув у бік Франції, вони смажили цукор на сковорідках, розливали мед. Французькі бджоли летіли до Німеччини. За кілька поколінь вони звикли літати туди й повертатися у свої вулики.
Наближалася Перша світова війна, і з Франції стали посилати у Німеччину бджіл із повідомленнями про кількість військ на кордоні. Із обережності вони не використовували помітні для чужого ока шматочки цигаркового паперу. Бджолине черевце обмотували тонкими шовковими нитками. Червона означала появу піхоти, зелена – артилерії, синя – кавалерії. По той бік кордону підраховували отримані шовкові нитки. І так військові приготування французів перестали бути таємницею для противника.
Із часом бджолина пошта удосконалювалася. На крило комахи наносили ледь помітну цятку: мікроскопічну фотографію короткого повідомлення, яку потім збільшували й читали.
