Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Сьогодні у межах осінньої призовної кампанії відбулась перша відправка призовників Одещини до Збройних Сил України та інших військових формувань. Захід пройшов на плацу Одеського обласного збірного пункту територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Напередодні усі військовозобов’язані пройшли ІФА-тестування. Загалом цієї осені Одеська область відправить до війська понад 730 юнаків.
− Перша команда призовників налічує 68 юнаків. Усього від нас до навчальних центрів буде направлено 735 новобранців. Із них − більше трьохсот до Збройних Сил України, майже стільки ж до Національної гвардії України, 45 − до Державної служби спеціального транспорту та 25 − до Державної прикордонної служби України. Якщо порівнювати з минулими роками, коли ми з Одещини до війська направляли близько 1000 новобранців, то маємо зменшення числа призовників, яке пов’язане з поступовим збільшенням охочих проходити службу за контрактом, − повідомив начальник відділу призову ООТЦК та СП підполковник Сергій Скоробогатько.
Також він зауважив, що боятися призовникам і їхнім рідним немає чого, адже для них діють соціальні гарантії, є гарне речове та харчове забезпечення. Крім того, офіцер вкотре наголосив, що призовники не залучаються до виконання бойових завдань у районі ООС.
Особливо прискіпливо проходить медичний огляд. Адже здебільшого юнаки хочуть служити в елітних військах, де стан здоров’я має бути відмінним.
Новобранці між собою жваво знайомляться та обговорюють майбутні перспективи. Частина з них визнає: прийшли до військкоматів лише тому, що мусили виконати конституційний обов’язок. Але дехто вже мріє про кар’єру військового. Наприклад, у Олександра батько служить в армії, і він вирішив впевнено йти його шляхом. Хлопець мріє служити у морській піхоті. Задумувався про контракт, але вирішив спочатку пройти «срочку», щоб випробувати свої сили. А ось його тезка, який працював у автомайстерні, хоча й не має серед рідних та знайомих військових, все одно чекав на повістку.
− Я навіть нервувати почав, коли мої друзі почали отримувати повістки, а моя все не доходила. У день, коли сам зібрався до військкомату піти і запитати, де вона загубилася, тоді й отримав, − пригадує Олександр. — Взагалі, не розумію, де беруться ті ухилянти. Ось у нас у компанії, якщо ти відслужив, — то це круто. Така собі сучасна модна тенденція серед молоді.
Ще один новобранець, Ігор, на відміну від більш активних призовників, мовчки щось виводив у своєму записнику. Виявилося, що хлопець закінчив художнє училище й вже майже 2 роки працює тату-майстром. У майбутньому він мріє про власну тату-студію. Тож строкова служба для нього, за словами Ігоря — це не лише новий досвід, але й своєрідне джерело натхнення.
До слова, знаходилися серед юнаків і такі, що не горіли йти до армії, але мусили, бо розуміли: інакшого способу подорослішати немає.
− Як не прикро зізнаватися, але правди ніде діти — я мамій. Єдина дитина у сім’ї, тому звик, що все обертається довкола мене, виконуються мої забаганки. Мені уже 20-ть, а з дитинством якось не вдається розпрощатися. Ось і мушу йти на кардинальні міри, − жартує Владислав.
Варто зазначити, що через карантинні обмеження, як і під час весняно-літнього призову, на відправку не допускалися рідні, близькі та знайомі призовників.
