Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Всеукраїнський день бібліотек відзначається в Україні щорічно 30 вересня і є професійним святом працівників близько 40 тис. діючих бібліотек.
Сучасна військова бібліотека поєднує у собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори. А ще сьогодні книги − важлива складова дозвілля військових в ООС.
Про велику силу друкованої літератури знали ще з давнини, саме тому воєначальники ще з часів античності та Середньовіччя брали з собою у військові походи пересувні бібліотеки. Розквіт військових бібліотек в Україні починається з ХІХ століття, коли 10 травня 1847 року «Его Императорское Величество высочайше соизволили утвердить об учреждении при штабах войск и военных госпиталях библиотеки».
На українських землях, які тоді перебували у складі Російської імперії, у першій половині ХІХ століття спершу зародились офіцерські бібліотеки, які формувались у гарнізонах добровільними зусиллями офіцерів із їхніх особистих колекцій і на пожертви, а також діяли книгозбірні при навчальних закладах: Петровсько-Полтавському кадетському корпусі, юнкерських училищах у Києві, Чугуєві, Одесі, кавалерійському юнкерському училищі у м. Єлисаветграді (нині – Кропивницький), згодом у кадетському корпусі у Сумах, школі кадетів у Львові, морському кадетському корпусі у Севастополі тощо. Існували штабні бібліотеки при Київському і Одеському військових округах.
Севастопольська морська офіцерська бібліотека, заснована 1821 року на пожертви офіцерів і медиків Чорноморського флоту, за обсягом і складом спеціалізованих фондів вважалася кращою військовою бібліотекою Європи. У 1854 р. її фонди вміщували 14 тис. примірників. У 1855 р. через війну в Криму і з метою врятування фондів книгозбірня була переміщена у Миколаїв, а в 1890 році її знову перевезли у Севастополь. У 1911 р. обсяг її фонду становив 98 тис. примірників.
Створення бібліотек для нижчих чинів зумовлювалося необхідністю поширення грамотності серед солдатів і матросів, освоєння ними вимог військових статутів. Перша солдатська бібліотека на теренах України започаткована у 1850 році, матроська – у 1859 році. Ці бібліотеки формувалися не як спеціальні установи для зберігання і читання книжок, а як певний невеликий комплект друкованих видань для навчання солдат грамоті та азам військової справи. Під час Першої світової війни військові бібліотеки накопичили чималий досвід функціонування у бойових частинах, у фронтових умовах, серед поранених і військовополонених.
У 1921–1923 роках у колишніх дивізіях розформованої Армії УНР активно велась культурно-освітня робота з поширення національної свідомості серед інтернованих українських військ, якою опікувалися й створені активістами таборові книгозбірні. Так, у Пікуличах при штабі Запорізької дивізії діяла бібліотека із 236 книжок і читальня на 50–60 осіб, у Петрокові функціонувала читальня, у Ланьцуті книгозбірня мала 324 примірників книг і регулярно отримувала українські часописи.
Бібліотечна мережа на флоті була аналогічною армійській: домінували пересувки на кораблях і підводних човнах, бібліотеки військово-морських навчальних закладів, будинків офіцерів. У роки війни добре зарекомендували себе фронтові похідні бібліотеки полків і батальйонів, дивізійних клубів. Широко застосовувалися забезпечені літературою агітпотяги, агітмашини, вози, сани, на яких доставляли книжки до найвіддаленіших позицій, а також у шпиталі та інші лікувально-відновлювальні заклади військового профілю. Багато дрібних військових підрозділів мали спеціальні валізи, де зберігалися невеличкі бібліотечки.
Пройшло вже чимало років, змінилося світосприйняття і ставлення людей до культури загалом, але є речі, які залишаються незмінними. Тому коли в Україні у 2014 році почалась війна, було ініційовано безліч акцій, які мають на меті допомагати формувати філії бібліотек для наших захисників. Зокрема, «Подаруй солдату книгу», «Бібліотечки для воїна», «Фронтова бібліотека». Активісти впевнені, що книги допоможуть військовим відволіктися від буденності, навіють приємні спогади та думки. Вони є тим острівком, що пов’язує їх із мирним часом. Крім того, література − це ще один крок на шляху до швидшого проходження реабілітації, адже на фронті змінюється глибина емоційного сприйняття, рівень чутливості, все сприймається гостріше, зокрема і література. Вона наповнюється власним особливим змістом, спонукає до роздумів, діалогів, допомагає перемкнути свою увагу в складних ситуаціях. Під час бойових дій люди мають більше часу для осмислення дійсності, вони активніше шукають відповіді на власні запитання. Тому наші захисники потребують якісної літератури, з якою можна провести рідкісні моменти відпочинку і відволіктися.
