Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Нашого героя звати Артур, йому 18 років, він проходить службу в одному з бойових підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
Все своє життя юнак мріяв стати військовим, і на те були вагомі причини: його родове дерево буквально переповнено дійсно героїчними особистостями, а сам він з гордістю розповідає, що є військовий у четвертому поколінні.
Відповідь на запитання, хто ж з його родичів був у першому, насправді вражає:
«Моя прабабуся була військовим льотчиком, її звали Лідія Літвяк. Вона – Герой Радянського Союзу, на жаль, посмертно, адже загинула в повітряному бою 1 серпня 1943 року в небі над Донбасом під час боїв за Міус-фронт…»
Жінка-авіатор пролетіла шлях від Сталінграда до Донбасу на своєму винищувачі Як-1 та увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найрезультативніша льотчиця-ас. Вона здійснила 150 бойових вильотів. А згідно з останнім нагородним листом, самостійно збила 6 ворожих літаків, 6 – у складі групи, пошкодила ще 2 винищувачі, знищила 1 аеростат противника.
Надалі розмова перейшла на «чоловічу лінію», а саме про прадіда – танкіста, який разом зі своїм екіпажем знищив 8 танків противника, а серед них були навіть 2 важкі «Тигри» і 4 середні «Пантери»: «Він пройшов довгий шлях, від форсування річки Дніпро і закінчив війну на вулицях Берліна».
Воїн-десантник пишається своїм корінням, так само, як і його дід, який служив у Сухопутних військах Радянського Союзу, а згодом і у Збройних Силах України, звідки у 1999 році пішов у відставку.
«Мій батько – це взагалі мій особистий Герой. Ми з мамою дуже довгий час не знали, де саме він проходить службу, доки він сам не поділився з нами, що він – офіцер Сил спеціальних операцій!».
Наш герой каже, що не міг пройти повз це «родове ремесло», і поспілкувавшись із тіткою, що служить в одному з десантно-штурмових підрозділів бригади, взяв відношення в бригаді та сміливо пішов до військкомату. Він мріє в подальшому стати офіцером і захищати Батьківщину, адже це – справа для справжніх та сміливих чоловіків і жінок!
«Це не буде простий шлях, але цей крок був свідомим, і я пишаюся службою тут, у 95 бригаді ДШВ», – підсумував Артур.
Пресслужба Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
