Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Нашого героя звати Артур, йому 18 років, він проходить службу в одному з бойових підрозділів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
Все своє життя юнак мріяв стати військовим, і на те були вагомі причини: його родове дерево буквально переповнено дійсно героїчними особистостями, а сам він з гордістю розповідає, що є військовий у четвертому поколінні.
Відповідь на запитання, хто ж з його родичів був у першому, насправді вражає:
«Моя прабабуся була військовим льотчиком, її звали Лідія Літвяк. Вона – Герой Радянського Союзу, на жаль, посмертно, адже загинула в повітряному бою 1 серпня 1943 року в небі над Донбасом під час боїв за Міус-фронт…»
Жінка-авіатор пролетіла шлях від Сталінграда до Донбасу на своєму винищувачі Як-1 та увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найрезультативніша льотчиця-ас. Вона здійснила 150 бойових вильотів. А згідно з останнім нагородним листом, самостійно збила 6 ворожих літаків, 6 – у складі групи, пошкодила ще 2 винищувачі, знищила 1 аеростат противника.
Надалі розмова перейшла на «чоловічу лінію», а саме про прадіда – танкіста, який разом зі своїм екіпажем знищив 8 танків противника, а серед них були навіть 2 важкі «Тигри» і 4 середні «Пантери»: «Він пройшов довгий шлях, від форсування річки Дніпро і закінчив війну на вулицях Берліна».
Воїн-десантник пишається своїм корінням, так само, як і його дід, який служив у Сухопутних військах Радянського Союзу, а згодом і у Збройних Силах України, звідки у 1999 році пішов у відставку.
«Мій батько – це взагалі мій особистий Герой. Ми з мамою дуже довгий час не знали, де саме він проходить службу, доки він сам не поділився з нами, що він – офіцер Сил спеціальних операцій!».
Наш герой каже, що не міг пройти повз це «родове ремесло», і поспілкувавшись із тіткою, що служить в одному з десантно-штурмових підрозділів бригади, взяв відношення в бригаді та сміливо пішов до військкомату. Він мріє в подальшому стати офіцером і захищати Батьківщину, адже це – справа для справжніх та сміливих чоловіків і жінок!
«Це не буде простий шлях, але цей крок був свідомим, і я пишаюся службою тут, у 95 бригаді ДШВ», – підсумував Артур.
Пресслужба Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
