Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Уже третій день поспіль вінничани несуть квіти та лампадки на Алею Героїв Небесної Сотні, аби вшанувати курсантів, які загинули в авіакатастрофі в місті Чугуєві. До алеї приходять як знайомі молодих пілотів, так і десятки небайдужих містян…
Серед загиблих курсантів – двоє хлопців із Вінниччини. Це – Максим Хом’ячук та Роман Корчовський. Обоє змалку мріяли про військову кар’єру та присвятити життя захисту України.
Максим із невеличкого села Новоживотів Оратівського району, із пересічної родини – мати працює поштаркою, батько – на заробітках у Польщі. Тож син був справжньою гордістю сім’ї – поставив перед собою амбітну мету стати військовим пілотом. І зміг вступити на навчання до Харкова…
– Усе село третій день не може оговтатись від страшної звістки, – прокоментували в Новоживотівській сільській раді. – Максим – четвертокурсник, вже не раз літав… За день до трагедії спілкувався із рідними, розповів про навчальні польоти… Коли в новинах передали про авіакатастрофу, до матері одразу викликали «швидку». Того дня медики приїздили до рідних хлопця не раз. Тато примчав із закордону і поїхав на ідентифікацію тіла, маму вмовили залишитись, вона цього просто не витримає. Максим назавжди залишиться 21-річним…
Роман Корчовський родом із Крижополя. Майже півжиття віддав військовій справі, вже після сьомого класу вступивши до військового ліцею. Мрія стати льотчиком хлопця не покидала, тож після випуску вступив до ХНУПСу.
– Роман подавав великі надії не лише для своєї родини, а й для міста. Був справжньою спортивною гордістю міста, мав десятки серйозних спортивних досягнень, – розповідає його класний керівник Людмила Третьякова. – Ми, якщо чесно, навіть засмутились, коли він поїхав учитись до іншого міста. Але водночас дуже пишались ним… Це біда. Важко підібрати слова, щоб висловити біль від цієї втрати.
