Ми п’ємо звичайну прифронтову каву, куплену тут неподалік у кіоску. Мій співрозмовник трохи соромиться говорити для публікації.
– Ну от чого про мене писати? Що я такого героїчного зробив? – повторює він слова, які щораз кажуть люди, які, можливо, і не виконують якихось виняткових функцій, проте без них військове життя просто неможливе. – От давайте, може, про тих пацанів, які надходять сюди до нас… от вони дійсно Герої.
Річ у тім, що лейтенант Ігор Туровець служить в одному з передових мобільних шпиталів, що першими приймають на лікування поранених захисників України. У нього не лікарська посада, і він нібито й не рятує життя людей от так безпосередньо, своїми руками. Однак від його якісної і грамотної роботи залежить те, наскільки простішим буде спілкування кожного члена цього військового колективу з бюрократичними органами як військового, так і цивільного керунку. Адже Ігор – начальник відділення особового складу цього шпиталю. І він на особистому досвіді знає, чого коштує буква чи помилкова цифра в будь-якому документі, що проходить кожного дня через його руки. А цих паперів ой як багато!
– Щоразу в нас стає все більше документів, – каже Ігор. – Але це не повинно впливати на нашу роботу. Бо від того, наскільки якісно будуть підготовлені документи, залежить те, як люди отримають виплати та компенсації, а також ще чимало нюансів нашого життя.
У шпиталі Ігор проходить службу з 2 червня 2014 року. Фактично він найстарший у колективі. І в цьому – великий плюс для всіх, хто був чи є у шпиталі, адже часто люди звертаються і щодо поновлення документів, і щодо надання якихось додаткових відомостей.
– Я намагаюсь ніколи і нікому не відмовляти, – каже він. – Навіть якщо до мене приходять серед ночі і просять виготовити якісь терміновий документ. Я ж розумію, що без моєї роботи людині потім буде набагато важче довести свою правоту.
Зазвичай роботу таких спеціалістів, як лейтенант Ігор Туровець, не видно. Адже якщо вона виконана правильно і скрупульозно, то все складається нібито само собою. Тому кожного дня він сідає за свій комп’ютер, щоб ніхто з його колег не мав проблем із важливими, і не дуже, папірцями.
