У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
П’ятикласник Микита із нетерпінням, проте дуже обережно, розрізає неслухняними ножицями скотч на великій картонній коробці. Він чекав на цей подарунок дуже-дуже давно. Хлопчик добре знає, що у великому пакунку з іноземною адресою, окрім красивих речей, лежить іще дещо… Те, чого його родина, яка живе у прифронтовому Рубіжному, що на Луганщині, просто не може собі дозволити – ноутбук.
І ось стрічка таки піддалась – разом із офіцером цивільно-військового співробітництва Ольгою Мельник хлопчина дістає свій скарб. Ще мить – і комп’ютер, заблимавши екраном, почав працювати прямо на тумбочці, що стояла поруч із коробкою. Іграшки й інші хлоп’ячі скарби змушені були поступитись місцем отому закордонному гостеві, на якого так чекав Микита.
– Це мій перший у житі комп’ютер! – захоплено промовив Микита. – Я ніколи ще не мав свого компа. Бачив лише у друзів… Але ж то їхні. А свого в мене не було. Тепер я нарешті зможу вчитись навіть під час карантину. А ще – грати в ігри та вивчати англійську мову. І в мене буде Інтернет!
Важко передати емоції дитини, яка у свої роки вже знає, як воно – жити неподалік фронту, дитини, яка бачила танки та бронетранспортери не з екрана телевізора, а з вікна рідної домівки, хлопчика, який, попри всі старання родини і своє прагнення до повноцінного навчання, не вірив, що хоч колись зможе мати власний комп’ютер.
– Ми всі дуже вдячні нашому волонтерові з Німеччини Оксані Макогон і фірмі LEGOS, які придбали для цієї дитини такий коштовний подарунок. А також пані Оксана організувала доставку посилки в Україну, – розповіла офіцер цивільно-військового співробітництва Ольга Мельник. – Звичайно, ми і надалі будемо допомагати всім, чим можемо цій родині.
Загалом, упродовж останніх трьох місяців офіцери цивільно-військового співробітництва міста Сєвєродонецька передали 5 ноутбуків у школи, що знаходяться на лінії вогню, а також три – персонально дітям, які потребували їх.
Робити добро легко. Для цього потрібно лише, аби у грудях билося небайдуже серце. І озирнувшись навколо, завжди можна прийти на допомогу тому, хто її потребує.
