І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
П’ятикласник Микита із нетерпінням, проте дуже обережно, розрізає неслухняними ножицями скотч на великій картонній коробці. Він чекав на цей подарунок дуже-дуже давно. Хлопчик добре знає, що у великому пакунку з іноземною адресою, окрім красивих речей, лежить іще дещо… Те, чого його родина, яка живе у прифронтовому Рубіжному, що на Луганщині, просто не може собі дозволити – ноутбук.
І ось стрічка таки піддалась – разом із офіцером цивільно-військового співробітництва Ольгою Мельник хлопчина дістає свій скарб. Ще мить – і комп’ютер, заблимавши екраном, почав працювати прямо на тумбочці, що стояла поруч із коробкою. Іграшки й інші хлоп’ячі скарби змушені були поступитись місцем отому закордонному гостеві, на якого так чекав Микита.
– Це мій перший у житі комп’ютер! – захоплено промовив Микита. – Я ніколи ще не мав свого компа. Бачив лише у друзів… Але ж то їхні. А свого в мене не було. Тепер я нарешті зможу вчитись навіть під час карантину. А ще – грати в ігри та вивчати англійську мову. І в мене буде Інтернет!
Важко передати емоції дитини, яка у свої роки вже знає, як воно – жити неподалік фронту, дитини, яка бачила танки та бронетранспортери не з екрана телевізора, а з вікна рідної домівки, хлопчика, який, попри всі старання родини і своє прагнення до повноцінного навчання, не вірив, що хоч колись зможе мати власний комп’ютер.
– Ми всі дуже вдячні нашому волонтерові з Німеччини Оксані Макогон і фірмі LEGOS, які придбали для цієї дитини такий коштовний подарунок. А також пані Оксана організувала доставку посилки в Україну, – розповіла офіцер цивільно-військового співробітництва Ольга Мельник. – Звичайно, ми і надалі будемо допомагати всім, чим можемо цій родині.
Загалом, упродовж останніх трьох місяців офіцери цивільно-військового співробітництва міста Сєвєродонецька передали 5 ноутбуків у школи, що знаходяться на лінії вогню, а також три – персонально дітям, які потребували їх.
Робити добро легко. Для цього потрібно лише, аби у грудях билося небайдуже серце. І озирнувшись навколо, завжди можна прийти на допомогу тому, хто її потребує.
