Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Три роки тому випадкове знайомство на передовій закінчилося для морських піхотинців Наталії та Олександра весіллям. Нині вони не просто бойові товариші з одного підрозділу, який тримає оборону на Маріупольському напрямку, а військове подружжя.
Олександр уже досвідчений воїн. За плечима шість років служби у підрозділі морської піхоти. Декілька років тому, рятуючи під мінометним обстрілом поблизу Павлополя свого побратима, дістав важку контузію. Після лікування і реабілітації знов повернувся до строю. Для Наталії військовий шлях почався з дуже неприємних подій. Вона втратила своїх рідних, тому не змогла бути наодинці зі своєю бідою і біллю. Уклала контракт і пішла до війська на посаду санінструктора. Згодом, щоб потрапити на передову, попросилася в бойовий підрозділ морських піхотинців.
Нині Олександр і Наталія разом виконують бойові завдання на позиціях у районі Широкиного. Ніхто з них навіть не підозрював, що знайде на фронті свою другу половинку. У кожного було своє цивільне життя, свої проблеми та турботи, але війна змінила не тільки їхній устрій життя і світогляд, вони отримали набагато більше – родинний притулок для двох закоханих сердець. І хоча затишним його сьогодні навряд чи назвеш, він не менш щасливий і міцний, ніж у звичайних людей. Дуже приємно спостерігати, як вони дбайливо опікуються один одним. Незважаючи на те, що у кожного своє коло обов’язків і завдань, завжди знаходять час, щоб зустрітися, або хоч зателефонувати і сказати тепле: «Я тебе кохаю!»
На річницю з дня їхнього знайомства на передовій бойові побратими привітали закоханих із святковою датою і побажали, щоб родина морпіхів залишалася щасливою і зростала спадкоємцями.
