Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Навколо вщент випалена земля України. Ми йдемо глибокими, підсиленими траншеями, окопами, що розташовані на лінії розмежування. Це наш передній край. Далі — така ж Україна, але знівечена, і поки що закута у кайдани кремлівського карлика.
— Вони думали, що підпаливши ліс і суху траву, знищать наші позиції, — каже командир підрозділу Олександр. — Ворог сподівався, що в нас здетонують боєприпаси та згорить зброя.
І направду, просто не віриться, що лише кілька годин тому тут панував вогняний вихор, а земля була розпечена на кілька метрів углиб. Проте позиції вціліли й готові стати захистом та укриттям для наших воїнів під час ворожої агресії.
— Ми не перший рік зустрічаємось із підступною тактикою окупантів, коли вони випалюють українську землю, — продовжив командир. — І вже навчились давати собі раду навіть у цьому пекельному вогні.
Олександр розповів про маленькі хитрощі, які дозволили знівелювати дію вогню, але просив не розкривати їх для загалу. Нехай ворог думає, що він завдає нам шкоди своїми діями, — це послабить його пильність.
— У нас є все — і зброя, і боєприпаси, і продукти, і достатньо медикаментів, — наголосив Олександр. — Ми постійно ведемо спостереження за ворожою територією, знаємо кожен крок окупантів. І повірте, коли настане, час вони отримають на горіхи так, що мало не буде.
Проте Олександр із сумом окидає оком навколишню місцину, її понівечену природу.
— Розумієте, це наша земля, — каже він. — І я хочу своїй дитині залишити у спадок квітучу і велику Україну. Тому думаю, як прийде час, то ми не лише проженемо загарбників, але й змусимо їх відшкодувати все те, що вони накоїли.
