Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Навколо вщент випалена земля України. Ми йдемо глибокими, підсиленими траншеями, окопами, що розташовані на лінії розмежування. Це наш передній край. Далі — така ж Україна, але знівечена, і поки що закута у кайдани кремлівського карлика.
— Вони думали, що підпаливши ліс і суху траву, знищать наші позиції, — каже командир підрозділу Олександр. — Ворог сподівався, що в нас здетонують боєприпаси та згорить зброя.
І направду, просто не віриться, що лише кілька годин тому тут панував вогняний вихор, а земля була розпечена на кілька метрів углиб. Проте позиції вціліли й готові стати захистом та укриттям для наших воїнів під час ворожої агресії.
— Ми не перший рік зустрічаємось із підступною тактикою окупантів, коли вони випалюють українську землю, — продовжив командир. — І вже навчились давати собі раду навіть у цьому пекельному вогні.
Олександр розповів про маленькі хитрощі, які дозволили знівелювати дію вогню, але просив не розкривати їх для загалу. Нехай ворог думає, що він завдає нам шкоди своїми діями, — це послабить його пильність.
— У нас є все — і зброя, і боєприпаси, і продукти, і достатньо медикаментів, — наголосив Олександр. — Ми постійно ведемо спостереження за ворожою територією, знаємо кожен крок окупантів. І повірте, коли настане, час вони отримають на горіхи так, що мало не буде.
Проте Олександр із сумом окидає оком навколишню місцину, її понівечену природу.
— Розумієте, це наша земля, — каже він. — І я хочу своїй дитині залишити у спадок квітучу і велику Україну. Тому думаю, як прийде час, то ми не лише проженемо загарбників, але й змусимо їх відшкодувати все те, що вони накоїли.
