Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Уперше позивний «Цезар» Юлій отримав на Євромайдані. Тоді хлопець ще навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення на звукорежисера. З початком мирних мітингів перестав ходити на пари — був серед студентів, яких розганяли у ніч на 30 листопада. Звідти й розпочався його шлях захисника країни.
— Імен одне одного не запам’ятовували, а от позивні знали — це зручно. Нині навіть не згадаю багатьох облич, та, якщо був цікавий позивний, людина точно залишилась у пам’яті.
Юлій згадує, як приєднався до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». А згодом підписав контракт із ЗСУ.
— Хотів стати воїном — я ним став. Обираючи серед родів військ, зрозумів: якщо воювати, то тільки у складі Сил спеціальних операцій.
У дитинстві з давньогрецьким полководцем Юлія порівнювали не часто, хоча характером, каже, трохи схожі. Вдома військовослужбовець сленг не використовує, а рідні й друзі звертаються на ім’я. А от в армії кожен другий вважав за честь назвати цим позивним.
— Майже завжди під час знайомства мене перепитували: «Як Цезар?» Тепер я й сам провожу аналогію з давньоримським полководцем, аби не плутали з Юрієм.
У хлопця підростає донька — Мілана. Коли стане дорослою, Юлій обов’язково розповість не тільки про свій позивний, а й про позивні побратимів, з якими довелося протистояти ворогу.
— Позивні бійцям дають їхні командири та побратими, зважаючи на перше враження, характер, зовнішність, професію. У нас був і «Док», бо лікарем працював, і «Халк» — суворий хлопець, «Тайсон» був спортсменом та поважав американського боксера, а «Джексон» отримав позивний через дитяче прізвисько.
«Цезар» жартує, що бійця з позивним «Брут» не зустрічав, але якщо доведеться — зробить фото на пам’ять. Юлій навчається у військовому виші, хоче здобути вищу освіту та, звісно, офіцерське звання. Далі планує продовжувати службу у Збройних Силах та за будь-яких обставин виконувати свою роботу на всі 100 %.
Катерина Заносієнко
