Він, не поспішаючи, зачищає жорсткі дроти, по яких через кілька хвилин до наших передових підрозділів, які ведуть постійне спостереження за діями російських окупаційних військ, надійдуть команди зі штабів. А у відповідь – наші командири швидко й оперативно отримуватимуть дані про дії ворога. Саме так – дроти. Не дивуйтесь. Адже навіть у вік цифрових технологій дроти неможливо ані відстежити в радіоефірі, ані придушити сигнал найсучаснішими російськими засобами радіоелектронної розвідки. Хоча погано замаскований кабель не лише розкриє місце розташування спостерігачів, а й стане уразливим для різноманітних уламків снарядів та мін. До того ж ДРГ ворога може знищити недбало прокладений канал зв’язку. Тож роботи у зв’язківців на передовій завжди чимало.
– Я знаю важливість своєї роботи і розумію, що за будь-яких обставин маю зробити так, щоб командир міг і керувати підрозділами, і розуміти ситуацію навколо, – розповів Назарій Богач.
На війну Назарій Володимирович пішов добровільно у 2014 році під час третьої хвилі мобілізації.
– Не міг спокійно сидіти і дивитись по телевізору новини, як знищують мою Україну загарбники, як гинуть найкращі люди нашої держави, – продовжив співрозмовник.
Відмобілізувавшись, Назарій Володимирович одразу потрапив до 80-ї окремої бригади ДШВ ЗС України. Відтак разом із цим уславленим підрозділом пройшов відомі битви львівських десантників у кінці 2014-го, а потім – і наступного року.
– Я не прагну нагород, медалей або визнання. Це не головне в житті воїна. Головне, щоб у тилу – удома – було все спокійно і добре, щоб ми всі до одного повернулись додому живими і здоровими, виконавши обов’язок із захисту своєї країни, – каже Назарій.
Удома на нього чекають двоє маленьких дітей: п’ятирічний Артур і донечка-красуня Злата (їй 18 серпня виповниться три рочки). На жаль, тато не зможе у цей день допомогти доні задмухати свічки на святковому торті. Проте Злата знає – її тато робить дуже важливу справу для неї і для всіх дітей України – захищає їх від чужинської агресії.
