Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Анатолій — один з тих воїнів, які нині стримують ворожу навалу на Українському сході. Свою битву за мир і спокій у державі він розпочав ще у 2014 році. І вирішив не полишати зброю до того часу, поки окупанти не заберуться з нашої землі.
— Я просто хочу, щоб мої діти могли вільно дихати, мати вибір, як будувати власне життя, — каже Анатолій. — Розумієте, я хочу, щоб вони жили вільними й у вільній країні.
І це не пафосні слова, сказані на камеру чи з трибуни. Анатолій справді так відчуває. І коли розповідає про ставлення до російських окупантів, то з його добрих і променистих очей одразу зникає ота, притаманна більшості українців, тепла риса, що вирізняє нащадків козаків з-поміж інших націй світу. Його погляд набуває міцності й сталевої впевненості в тому, що його вибір і робота — правильні.
