Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Молоді лейтенанти після закінчення вищих військових навчальних закладів поповнили лави Збройних сил. Військові виші готують офіцерів за різними спеціальностями, готують вони і військових журналістів. АрміяInform вирішила дослідити, якою була підготовка фахівців військових медіа 30 років тому і якою вона є нині.
– Майже 30 років тому я закінчив Львівське вище військово-політичне училище за спеціальністю «військовий журналіст». Тоді тільки у Львові нас готували для всього СРСР, тому навчали 50 курсантів. Вже після розпаду Радянського Союзу зосталося лише 20, – розповідає військовий журналіст полковник Тарас Грень.
Львівське вище військово-політичне училище готувало журналістів як командирів роти. Військовий вишкіл полягав у вмінні нести військову службу, водити бойові машини, стріляти з усіх видів зброї. Училище готувало курсантів морської роти, які в майбутньому ставали офіцерами ВМС, досконало вивчаючи кораблі та катери.
– Кожні 2 місяці відбувалися виходи на Яворівський полігон, де ми організовували польові газети, висвітлювали наші успіхи під час копання окопів, водіння танків, тодішні радощі й невдачі. Коли поверталися в училище, то щотижня працювала змінна чергова редакція й ми випускали газету «Политработник», – ділиться спогадами Тарас Грень.
Наразі в Україні військових журналістів готує Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кафедра створена у 2015 році й випускає військових журналістів та пресофіцерів. Навчання інтегроване – курсанти вивчають військові дисципліни та разом із цивільними студентами опановують журналістські навички. Військового журналіста готують п’ять з половиною років. Перші три курси вони стажуються на посадах командирів взводів і рот. Практика в подальші роки спрямована на підготовку офіцера безпосередньо на Центральній телерадіостудії Міністерства оборони України, в інформаційних редакціях та відділеннях Інформаційного агентства МОУ, бригадах та військових частинах.
– Ми вивчаємо такі навчальні дисципліни, як-от «Основи історії і практики військової журналістики», «Менеджмент та маркетинг військових ЗМІ», «Райтинг-рерайтинг». Всі вони навчають нас необхідним для військового журналіста навичкам, враховуючи досвід АТО/ООС на Сході України. Це дуже важливо, що вивчення предметів побудоване на реальному досвіді війни, яка, на жаль, триває на Донбасі. Викладачі хочуть, щоб ми виходили вже повноцінними, готовими спеціалістами, які працюватимуть для захисту національного інформаційного поля він гібридних нападів агресора та підніматимуть рівень довіри й авторитету армії, – ділиться враженнями від навчального процесу курсантка 4-го курсу Катерина Щербина.
– Журналістика стрімко розвивається, можна готувати за три роки молодшого офіцера, але він повинен жити та вболівати за українську армію і бути патріотом. Журналістика – це нелегка професія, далеко не кожен може стати ефективним журналістом, – зауважує Тарас Грень. – Потрібні люди, які вміють подати інформацію, історію, розкрити тему, створити інформаційний привід, здобути ексклюзив, якісно співпрацювати з пресофіцерами бригад, аби створювати адекватний імідж війську. Вони зобов’язані мати високу військову та журналістську підготовку. Навіть я, маючи 30 років служби, не вважаю себе професіоналом, оскільки я більше репортер. Прагну розбиратись і в аналітиці, бо там потрібно заглиблюватися в тему, що обумовлює зовсім інше подання матеріалу.
Олена Гаврилюк
