Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Сьогодні в Києві на майдані Незалежності відбулося урочисте прощання з Героєм України лейтенантом Тарасом Матвіївим. Вшанувати пам’ять загиблого приїхали бойові побратими з 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила, друзі часів Євромайдану та небайдужі співвітчизники. До слів співчуття долучилися Міністр оборони Андрій Таран та Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак.
Указом Президента Володимира Зеленського від 13 липня 2020 року Тарасові Матвіїву присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Нагороду отримав батько загиблого, який також приїхав на прощання з полеглим сином.
Не могли приховати розпачу бойові побратими загиблого, які з болем дивилися на труну Тараса. Було зрозуміло, що душею вони зовсім далеко — чи то згадують спільні моменти, чи шкодують про те, що так багато не сказали одне одному.
Добре знав та поважав Тараса командир батальйону капітан Джеміль Ізмаїлов:
— Військові говорять зазвичай мало… Він був справжнім воїном, справжнім патріотом. Одного лиш звання Героя України мало. Це велика втрата для країни, для Збройних Сил та сім’ї. Ми будемо боротися!
Заступник командира механізованої бригади імені короля Данила полковник Сергій Поступальський емоційно розповів про Тараса:
— Він справжній офіцер, який чесно виконував свої обов’язки… Кинувся за своїми підлеглими рятувати з бліндажа, що палав.
Не тільки побратими прийшли попрощатися з Героєм. Адже боротьбу за країну Тарас починав ще за часів Євромайдану:
— Тарас став нашим голосом, рупором, свідомістю в «Пошуковій»… Так важко говорити щось про нього тепер, бо в моїй голові не вкладається, що він загинув. Постійно тягнеться рука до телефона, щоб подзвонити та почути його голос у відповідь. Боляче… Коли ми дізналися, що Тарас врятував двох хлопців ціною власного життя — ми не здивувалися. Бо він не міг вчинити інакше, Тарас був таким завжди: справедливим, безстрашним, гідним, вдумливим, вірним свободі та Батьківщині, її справжнім сином, її захисником. Кожен свій крок вимірюючи гідними вчинками й надихаючи власною силою й прикладом багатьох, — не стримуючи емоцій, розповіла подруга Тараса з часів Майдану Тетяна Слободян.
Прощальна церемонія закінчилася покладанням квітів до портрета загиблого. Вічна пам’ять полеглому Герою!
Нагадаємо, що Матвіїв загинув увечері 10 липня, коли російські війська обстріляли українські позиції в районі села Троїцьке Попаснянського району Луганської області. Одна з мін потрапила в бліндаж, де перебували двоє наших захисників. Тарас Матвіїв витягнув їх назовні й переніс у безпечне місце. У цей час ще одна міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса.
Анна Гудзь
Яна Задубінна
Фото: Дмитро Юрченко
