Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
LUCKY BERRY: як волонтер та ветеран АТО на Львівщині королеву ягід вирощують
Це в буквальному розумінні той варіант, коли бізнес-проєкт, який започаткували львівський волонтер та ветеран АТО з Білої Церкви, дає плоди. За три кілометри від Львова, убік від траси, чоловіки вирощують американську чорницю. Засадили кущами цієї примхливої ягоди приблизно гектар поля. Три тисячі рослин восьми різних сортів, які вимагають щоденної важкої праці й догляду.
Втім, Ярославові Коминському і Олександру Джунківському такі клопоти до смаку. Адже врожай, попри погодні вибрики, достигає. А лохинова ферма, що має назву LUCKY BERRY, поступово здобуває популярність серед львів’ян і туристів з усіх регіонів України. Окрім цього, колеги мають безліч ідей щодо розвитку як власного бізнесу, так і проєктів, пов’язаних із волонтерсько-ветеранськими комунікаціями в агросфері.
Знайомство нинішніх партнерів
Знайомство теперішніх бізнес-партнерів відбулося в досить непростих умовах. Ярослав Коминський – зі Львівщини. За освітою юрист. Надзвичайно активна й небайдужа людина, яка з початком російської агресії на Сході України, як активний член Самооборони Львівщини, включився у волонтерську діяльність, постачаючи на фронт індивідуальні аптечки для воїнів, медикаменти і засоби надання першої допомоги. Постачання поставив на потік. Через друзів, волонтерів-побратимів, самотужки…
Олександр Джунківський – із Білої Церкви. Був мобілізований до ЗС України, воював на Сході у лавах однієї з бойових бригад. У серпні 2014-го разом з побратимами брав участь у прориві із сумнозвісного «Ізваринського оточення». У підрозділі забезпечував зв’язок. Але, як сам каже, функції і спектр завдань були набагато ширшими, ніж у звичайного сержанта.
Зійтися між собою до цього двом абсолютно незнайомим людям допомогла львів’янка Анна, яка передавала зібрані волонтерською групою Ярослава медикаменти в підрозділ, де служив Олександр.
Коли Олександр після прориву з оточення отримав відпустку, то вирішив заїхати до Львова і подякувати людям, які допомагали йому та побратимам. Зустрів Анну, Ярослава і людей з його команди. Не обійшлося без романтичної історії. Адже незабаром Олександр і Анна одружилися. Після демобілізації у 2015-му Олександр остаточно перебрався до Львова.
До того, як почати спільний бізнес із Ярославом, Олександр перепробував декілька напрямків, у яких хотів реалізуватися в цивільному житті. Втім, з його слів, усе не те. А от коли Ярослав, що мав успадковану від батьків землю під Львовом, запропонував зрушити з місця аграрну ініціативу – радо погодився.
До слова, тут є дуже комічна ситуація. Ярослав ніколи не бачив себе в сільськогосподарській діяльності, попри те, що родина мала, як то кажуть, декілька моргів поля. А от Олександр Джунківський, маючи технічні схильності та профтехосвіту для роботи на шинному заводі в Білій Церкві, навпаки, завжди мріяв про ферму і пасторальне життя. І от, сталося так, що їх різнополярні уподобання все ж збіглися в ідеї заснувати агробізнес. Розмірковували, з чого почати і що саме вирощувати: малину, ожину чи іншу культуру, що матиме фінансовий зиск. Ідею з малиною відхилили, адже тут є значна конкуренція з польськими й білоруськими виробниками. А от лохина як агрокультура зацікавила. Хоча й був ризик, адже Львівщина – регіон, де ягода не поширена, погодні умови та ґрунти здебільшого не відповідають вимогам для її вирощування.
Лохина дуже примхлива, але надзвичайно корисна і смачна
Тут треба відволіктися і сказати кілька слів за лохину. Ягода дуже примхлива, але надзвичайно корисна й смачна. Її недарма називають королевою серед ягід. Утім, щоб виростити гарний врожай, потрібно чимало вкластись фінансово і як слід повпрівати фізично. Із землею колегам пощастило – її не потрібно було брати в оренду. 2,5 гектара неподалік міста належали Ярославовій родині. Однак територію давно не обробляли. Тож на ній виріс молодий ліс. І першою справою фермери мали підготувати землю до обробки – викорчувати хащі, переорати, навезти торфу, удобрити. Лохина любить кислий ґрунт, протічну воду, вологість. Загалом, на підготовку ділянки під саджання рослин витратили пів року. І аж потім почали звозити саджанці. Крім того, небагато знайшлося людей, готових поділитися досвідом у вирощуванні цієї культури. Адже в досить специфічному ягідному фермерстві є безліч нюансів та тонкощів, про які не прочитаєш у жодному підручнику. Але… пощастило. Знайшовся й консультант, і сили та засоби, щоб проєкт запустити.
Збут налагодили за схемою «із лану до столу»
Літо 2020 року – фактично перший сезон, коли лохина на фермі LUCKY BERRY доступна для збирання. Фермери наголошують: ціну, на відміну від супермаркетів, не деруть. Іспанська чи фінська лохина в супермаркетах коштує ледь не 600–800 гривень за кіло. У львів’ян ціна вчетверо менша – нижче ринкової. Та й із супермаркетами чи посередниками не працюють. Збут налагодили за схемою «із лану до столу». Тобто зранку чергова порція достиглих ягід роз’їжджається безпосередньо до замовників. Фермери створили у Facebook сторінку, де лохину можна замовити. Або ж, є можливість самотужки приїхати на поле і власноруч назбирати стільки, скільки забажаєш.
Працюють на фермі почергово. Завжди охоче приймають туристів, які приїжджають самотужки набрати ягід із кущів. Проводять екскурсії і розповідають про перспективи розвитку ферми. А в майбутньому хочуть організувати поруч відпочинкову зону, місце для барбекю, майданчик для фермерських ярмарків. В Олександра відкрився ще й талант гіда-оповідача. Інформацією про вирощування лохини він засипає відвідувачів не гірше, ніж випускник агроколеджу.
– Агротехнічна освіта буде наступною, – говорить він, крокуючи поміж лохинових грядок. – А нині я вже на 4 курсі історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Завжди подобалась археологія й усе, що з цим пов’язано.
Вирощування лохини як спосіб лікування ПТСР
Зусиллями Олександра Джунківського на території вже з’явилися кілька дерев’яних альтанок, кіоск для продажу щойно зібраної лохини. До війська чоловік кілька років працював у сфері деревообробки. І руки, як говориться, навичок не забули. Ветеран АТО каже, що робота на фермі йде йому на користь. Став краще спати, набагато спокійніший. Класичне пігулкове лікування від набутого під час боїв 2014 року ПТСР йому замінює чисте повітря, креативна праця і її плоди, які милують око і якими можна досхочу ласувати. До слова, лохину Олександр спробував вперше саме тут, на фермі. Каже, що смак набагато вишуканіший, ніж у звичайної лісової чорниці.
Фермери в перспективі хотіли б знайти ще подібні агропідприємства і, можливо, об’єднати зусилля.
– Ми з Олександром порадились і хочемо восени провести на нашій фермі щось на кшталт регіонального семінару за участю волонтерів та ветеранів АТО, які займаються різними типами сільськогосподарського бізнесу, – розповідає Ярослав Коминський. – Знаю таких хлопців і на Львівщині, і на Волині, у Рівному, на Івано-Франківщині, Закарпатті. Хтось вирощує пшеницю, є люди, які займаються полуницею та малиною. Завжди є бажання обмінятися досвідом. Можемо залучити фахових консультантів як з технічних питань, так і з розкрутки бізнесу. Сподіваємось, виникнуть і додаткові можливості для ведення власної справи. Користуючись нагодою, запрошуємо ветерансько-волонтерську спільноту до співпраці!
Отже, якщо будете в’їжджати до Львова з боку Стрия, вам обов’язково впаде в очі білий банер з написом «Ягідна ферма LUCKY BERRY». Не минайте – будете приємно і корисно вражені! Ну, а для тих, кому цікава інформація про співпрацю із волонтером та ветераном АТО, сконтактуватися завжди можна через їхню сторінку в соцмережі.
Фото та відео автора
