Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Обстріли українських позицій, зафіксовані на Донбасі після оголошення режиму перемир’я з 00.00 27 липня за рішенням Тристоронньої контактної групи, є випадками порушення саме «режиму тиші».
Щодо них проводиться відповідне розслідування, але вони ще не означають порушення перемир’я як такого, заявив під час вебінару «Мінський процес: помірний успіх або політичний тупик?» віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков, повідомляє Укрінформ.
«На сьогоднішній день багато критики щодо того, що вже було кілька випадків порушення цього «режиму тиші» з використанням стрілецької зброї. Йде обговорення, чи це порушення перемир’я, чи порушенням «режиму тиші». Я переконаний, що це є порушенням «режиму тиші», а не режиму перемир’я, тому що якраз комплекс додаткових заходів передбачає проведення відповідної перевірки, дослідження дій з боку порушників та інформування про це СММ ОБСЄ, яка, у свою чергу, має поінформувати Тристоронню контактну групу з приводу причини такого порушення, факту відновлення вогню», – зауважив Резніков.
Віцепрем’єр-міністр у цьому контексті нагадав усім норми міжнародного права.
«Стаття 51-ша статуту ООН дає право будь-якій країні на самозахист і самооборону, чим Україна, по суті, й користується з початку військової агресії з боку Російської Федерації. Стаття 40 Гаазької конвенції 1957 року, яка регулює закони та звичаї ведення війни, чітко формулює, що в разі порушення перемир’я однією із сторін інша сторона має право на вихід з цього перемир’я», – сказав Резніков.
Він також зазначив, що Мінські угоди залишаються на сьогодні безальтернативним переговірним майданчиком, оскільки дає надію на «припинення гібридної війни та перехід до проведення місцевих виборів», а також дозволяє європейським партнерам, як США, Канаді і Великій Британії, підтримувати санкції проти РФ як країни-агресора.
