Нині це близько 12% усієї лінії бойового зіткнення та найбільша ділянка серед корпусів ЗСУ. За цей час усі бригади корпусу…
Сьогодні, 25 липня, відважному пілоту підполковнику Дмитру Шкарбуну виповнилося б 43 роки. У цей день родина завжди збиралась за святковим столом. Подарунки, друзі, метушня… Аж до липня 2014-го, який усе перекреслив…
Тоді, 14 липня, Дмитро Шкарбун разом із командиром Дмитром Майбородою до останнього тримались за штурвал і намагались утримати український Ан-26, атакований на відстані приблизно 5 км від російського кордону. Віддані льотчики робили все можливе, аби врятувати екіпаж. Два пілоти зустріли смерть в одну мить… Літак упав у районі села Давидо-Микільське Краснодонського району на Луганщині… Дмитро Шкарбун назавжди залишився 37-річним, а згорьована мати Ельвіра вже сьомий рік не може стримати сліз, та й «Ани», що регулярно гудять над Вінницею, щоразу ріжуть серце…
Ельвірі Шкарбун важко дається розмова, хоч вона і намагається триматись. Мати Героя розповідає, що в родині були військові, проте не льотчики. Тож тяжіння Дмитра до авіації усіх дивувало…
– Моделей літаків вдома море було. Втім, лише у старших класах він остаточно вирішив, якою життєвою стежиною йти. Ні, не йти, а летіти! Такий вже він… Ну, не можу сказати – «був»… Син виріс справжнім красенем і розумником, здавалось, усе життя попереду… Аж ні… Війна.
Єдиною відрадою в житті матері є спогади й світлини. Ельвіра Шкарбун може годинами дивитися на фотографії усміхненого сина і подумки повертатись у минуле, коли була найщасливішою… Очевидно, материнська рана ніколи не затягнеться.
– Я його чекаю! Чекаю: от-от відкриються двері – а там він, мій Дімка. Знаєте, коли прощалися тоді, на похованні, – я схилилась над труною і прошепотіла: «Я тебе все одно чекаю!» Я ж його не бачила у труні. І поїхати за ним не могла. Від звістки, що його літак збили – дід зліг, полишити не було на кого…
Улітку 2014-го, після трагедії, тіла загиблих вінницьких льотчиків кілька місяців пролежали прикопані в землі. Тільки у вересні 2014-го Дмитра Шкарбуна поховали на Алеї Слави Центрального кладовища Вінниці поряд зі своїм вірним другом і колегою – Дмитром Майбородою.
Посмертно Дмитра Шкарбуна нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Нагороду батька отримав його 12-річний син Максим.
