Олексій із позивним «Теплий» пройшов цей шлях дуже швидко. Буквально кілька днів тому він поновився на службі в зенітному ракетно-артилерійському…
На вірмено-азербайджанському кордоні напруженість зберігається. Ескалація загальмувала мирне врегулювання, список взаємних претензій зростає. DW вислухала представників обох країн. Про це повідомляє сайт DW.
Липневі зіткнення на кордоні між Азербайджаном і Вірменією тривають, і ситуація в регіоні залишається напруженою. З 12 липня, протягом трьох днів між арміями двох країн йшли масивні перестрілки із застосуванням важкої військової техніки, внаслідок яких загинули 17 осіб, включаючи мирних жителів. Останній спалах був зафіксований 22 липня. Обидві сторони висувають тяжкі звинувачення на адресу один одного. DW призводить позиції представників обох країн.
Як пояснюють причини ескалації в Баку і Єревані
Представники Вірменії вважають, що загострення почалося після того, як позашляховик азербайджанських прикордонників в неділю, 12 липня, заїхав в зону контролю вірменських військових. Вірменська сторона стверджує, що була змушена захищати територію від вторгнення автомобіля. У Баку зазначають, що межа досі не делімітована, ніякого вторгнення не було, а все, що відбулося, є «провокацією» з боку Єревана.
Як заявила DW депутат Національних Зборів Вірменії, член постійної комісії з питань зовнішньої політики Ануш Беглоян, в Єревані подію називають «агресією проти суверенної території країни-члена ООН, ОБСЄ і Ради Європи» та «великою помилкою». У Баку звинувачення в агресії категорично відкидають. «Будь-які військові операції на кордоні суперечать нашим інтересам», – заявив у інтерв’ю DW помічник президента Азербайджану Хікмет Гаджієв.
У Баку пояснення інциденту знаходять в тому, що Вірменія, як каже Гаджієв, «сподівалася створити нове вогнище» конфлікту, щоб «відвернути від суті вірмено-азербайджанського конфлікту, викликаного окупацією Нагірного Карабаху і семи районів Азербайджану». Єреван, на його думку, намагається домогтися переваги за рахунок «втягування третьої сторони в конфлікт», маючи на увазі Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ).
«Вірменії вигідніше переміщати конфлікт уздовж кордону, ніж уздовж колишньої Нагірнокарабахської автономної області. Вірменія сподівається на те, що зможе залучити ОДКБ до конфлікту, в разі якщо збройний конфлікт буде на вірмено-азербайджанському кордоні», – припустив азербайджанський політолог Араз Асланли, керівник Кавказького центру міжнародних відносин і стратегічних досліджень. Цей план, упевнені в Баку, провалився. «В ОДКБ ніхто не захотів бути залучений», – заявив DW Фархад Мамедов, політолог і глава консалтингової компанії Strategic Consultancy Group, яка консультує уряд Азербайджану.
Зі свого боку в Вірменії кажуть, що прикордонний липневий інцидент продемонстрував, що Баку претендує не тільки на Нагірний Карабах, визнаний міжнародним правом азербайджанськими територіями, а й на власне Вірменію. «Пояснення цих дій потрібно шукати не тільки в антиармянській риториці президента Азербайджану Ільхама Алієва, але і в конкретних територіальних домаганнях, зокрема це стосується позовів і на столицю Вірменії, Єреван», – упевнена Ануш Беглоян. Керівництво Азербайджану, за твердженням вірменського експерта з регіональних проблем Манвела Гумашяна, «ніколи не приховувало, що розраховує не тільки на Нагірний Карабах, але і на всю Вірменію, включаючи її столицю».
Раніше президент Азербайджану Ільхам Алієв заявляв, зокрема про те, що «Єреван є нашою історичною територією, і ми, азербайджанці, повинні повернутися на цю історичну землю».
Головні перешкоди мирному процесу між Вірменією і Азербайджаном
Липневі перестрілки на вірмено-азербайджанському кордоні за загальним визнанням зробили негативний вплив на переговорний процес щодо врегулювання нагірнокарабахського конфлікту. Він зупинився задовго до липневої ескалації: саміти міжнародних посередників – Мінської групи ОБСЄ за участю глав Вірменії та Азербайджану – не проходили з 2017 року.
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив днями, що Єреван «продовжить співпрацю з співголовами Мінської групи ОБСЄ для мирного врегулювання конфлікту», проте вірменське керівництво наполягає на умові включення в переговорний процес влади Нагірного Карабаху. «Доля народу Арцаха (республіки Нагірний Карабах. – Ред.) не може бути визначена без участі народу Арцаха», – заявила DW прессекретар МЗС Вірменії Анна Нагдалян. Представник Єревана нагадала, що раніше карабахська влада брала участь у переговорах.
Азербайджан категорично не приймає цю умову. «Ми не можемо запросити Карабах за стіл переговорів, тому що це відкине мирний процес на чверть століття назад», – говорить політконсультант Фархад Мамедов, маючи на увазі Угоду про безстрокове припинення вогню від 1994 року, яку підписали представники Вірменії, Азербайджану та представники самопроголошеної Нагірнокарабахськой республіки. У Баку впевнені, що умови Єревана – це зловживання мирними переговорами замість «обговорення кореня проблем: повернення територій, повернення біженців і внутрішньо переміщених осіб», як сказав в інтерв’ю DW Хікмет Гаджієв.
Ключовим бар’єром для успішного закінчення переговорів Баку вважає ту обставину, що вірменська сторона «сприймає Нагірний Карабах як ту ж Вірменію», сказав Мамедов. «Останній цвях в труну переговорів вбив сам прем’єр Вірменії, сказавши, що Нагірний Карабах – це Вірменія. Це відкрита анексія території Азербайджану», – заявив помічник президента Азербайджану Хікмет Гаджієв.
У Баку впевнені, що Єреван торпедує мирний процес і підтримує його з однією метою – не йти на поступки владі Азербайджану. Гаджієв назвав позицію Вірменії лицемірною: «З одного боку, вони говорять про мир, але діями показують, що не зацікавлені в переговорах». Обурення в Азербайджані викликали, зокрема, повідомлення про будівництво нової дороги між Вірменією і Нагірним Карабахом.
В Єревані позицію Баку називають «максималістської». «У розумінні азербайджанської сторони мирний процес повинен обслуговувати виключно їхні інтереси. І тому, що цього не відбувається, азербайджанська сторона висловлює своє невдоволення переговорним процесом і роботою співголів Мінської групи», – сказала Ганна Нагдалян.
Загрози сторін на тлі ескалації
В Азербайджані не приховують розчарування процесом врегулювання конфлікту. «Жодна країна не стане терпіти 30 років окупації і мільйон біженців», – сказав помічник азербайджанського лідера Хікмет Гаджієв. Коментуючи нещодавні висловлювання Ільхама Алієва, в яких президент Азербайджану позначив можливість війни між країнами, Гаджієв підтвердив, що «є висока ймовірність» відновлення відкритої війни між країнами.
«Підхід Азербайджану до цього питання такий: ми дотримуємося мирного шляху. Але кінець цього шляху має бути видно, цей шлях повинен дати результат. В іншому випадку військове протистояння буде неминучим», – формулює позицію офіційного Баку політолог Араз Асланли.
Після липневої ескалації публічно стали обговорюватися можливості військових атак по об’єктах критичної інфраструктури обох країн. Загрозу військового удару по вірменській АЕС Мецамор озвучив, зокрема, глава пресслужби Міноборони Азербайджану Вагіф Даргяхли. У відповідь прем’єр-міністр Вірменії Пашинян сказав, що ця заява «має стати предметом серйозного міжнародного розслідування, оскільки вона демонструє сутність Азербайджану як терористичної держави». У парламенті Вірменії відмовилися коментувати «самогубні заяви неадекватних людей», як сказала депутат Ануш Беглоян.
Однак помічник президента Азербайджану підкреслив в розмові з DW, що заява про можливість удару по Мецаморской АЕС «ні в якому разі не відображає офіційної позиції Азербайджану і була особистою думкою» одного з офіцерів. «Це вірменська сторона звикла загрожувати ударами по критичній інфраструктурі, використовуючи ракети «Іскандер» , – додав Гаджієв.
У Вірменії зі свого боку офіційно також категорично заперечують можливість ударів по цивільній інфраструктурі сусідньої країни. Серед потенційних цілей в самому Азербайджані експерти називають дамбу Мінгечевірского водосховища (див. Інфографіку), а також труби різних великих нафто- і газопроводів, що проходять по азербайджанській території, наприклад, «Баку-Тбілісі-Джейхан», TAP і TANAP.
