Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
АрміяInform продовжує знайомити читачів з поширеними на офіційному сайті НАТО міфами Росії про Альянс.
Міф. НАТО — загроза для Росії.
Факт. НАТО є оборонним союзом. Мета Альянсу — захист країн-членів. Його навчання та військові розгортання не спрямовані проти Росії чи будь-якої іншої країни. Розширення НАТО забезпечило зростання стабільності та процвітання у Європі, включаючи й Росію. На саміті в Брюсселі всі союзники підтвердили, що «Альянс не прагне протистояння та не становить загрози для РФ». Упродовж останніх 29 років НАТО зверталося до Росії послідовно, прозоро та відкрито, маючи намір створити добрі відносини. НАТО та Росія разом працювали над численними питаннями, починаючи від боротьби з наркотрафіком та тероризмом і закінчуючи порятунком підводних човнів та розробленням планування щодо цивільних надзвичайних ситуацій.
Однак у березні 2014 року у відповідь на агресивні дії Росії проти України Альянс припинив практичну співпрацю з Росією. Альянс не прагне протистояння, проте не може ігнорувати те, що Росія порушує міжнародні правила, підриваючи стабільність і безпеку.
Міф. Альянс націлений на протиракетну оборону й це доводить Іранська угода.
Факт. Система протиракетної оборони НАТО не розроблена й не спрямована проти Росії. Вона не становить загрози для російських засобів стратегічного стримування. Географія і фізика роблять неможливим збиття натовськими системами російських міжконтинентальних ракет з баз НАТО в Румунії чи Польщі.
Нарешті, заява росіян про те, що рамкова угода щодо ядерної програми Ірану унеможливлює протиракетну оборону НАТО, є помилковою.
Крім того, Організація неодноразово давала зрозуміти, що протиракетна оборона стосується не однієї країни, а загальної загрози. Фактично, понад 30 країн отримали або намагаються отримати технологію балістичних ракет. Рамкова угода Ірану не змінює цих фактів.
Міф. НАТО готує атаку на Росію.
Факт. НАТО — це оборонний союз. Його навчання та військові розгортання не спрямовані проти Росії чи жодної іншої країни. Будь-які твердження, що союз готує атаку на РФ, є абсурдними.
НАТО заздалегідь повідомляє про свої військові навчання і вони підлягають міжнародному спостереженню. Впродовж року Альянс повідомляє Росію про них. Наприклад, у 2016 році російські військові експерти відвідали 13 навчань союзників. Це демонструє прозорість військових дій НАТО.
У відповідь на використання Росією військової сили проти своїх сусідів, НАТО розмістила чотири багатонаціональні групи у країнах Балтії й Польщі. Ці сили ротаційні, оборонні та пропорційні. Їх не можна порівнювати з трьома підрозділами, які РФ створила у своїх Західних та Південних військових округах. До незаконної анексії Криму Росією не планувалося розміщувати війська союзників у східній частині Альянсу. Мета НАТО — запобігти конфліктам, захистити союзників та зберегти мир.
НАТО залишається відкритим для змістовного діалогу з Росією. Саме тому проведено десять засідань Ради НАТО – Росія з 2016 року. Розмова з Росією дозволяє чітко викладати свої позиції. Криза в Україні та навколо неї залишається першою темою порядку денного. НАТО продовжує діалог, зокрема, з представниками російського громадянського суспільства.
Міф. НАТО хоче підготувати цивільну інфраструктуру Європи до початку війни.
Факт. Військова мобільність є ключовим чинником стримування у мирний час та запорукою колективної оборони в умовах кризи. НАТО тісно співпрацює з союзниками для того, щоб мости, дороги, порти та залізничні мережі могли транспортувати військову техніку та персонал через кордони союзників.
Це не підготовка до війни. Йдеться про оновлення військових вимог до цивільної інфраструктури тоді, коли ми бачимо посилення викликів перед безпекою, зокрема внаслідок незаконної анексії Криму Росією та постійної дестабілізації сходу України.
НАТО співпрацює з союзниками та Європейським Союзом, щоб усунути бюрократичні перешкоди, щоб Альянс міг переміщувати сили через території союзників. Це включає обмін інформацією про стандарти, вимоги та будь-які виклики, пов’язані з цивільною інфраструктурою. Альянс також тісно співпрацює з національними урядами та приватним сектором, щоб забезпечити збереження інфраструктури на території союзників у найкращому стані.
Міф. НАТО мало бути розформоване наприкінці холодної війни.
Факт. На саміті в Лондоні в 1990 році глави держав та урядів країн-членів Альянсу погодилися, що «нам потрібно продовжувати стояти разом, щоб продовжити довгий мир, яким ми користувалися останні чотири десятиліття». Це був їхній суверенний вибір і повністю відповідав їхньому праву на колективну оборону згідно зі Статутом ООН.
Відтоді ще тринадцять країн вирішили вступити до НАТО. Альянс взяв на себе нові місії та адаптувався до нових викликів, при цьому дотримуючись основних принципів безпеки, колективної оборони та ухвалення рішень шляхом консенсусу.
Двічі з моменту закінчення холодної війни НАТО прийняло нові Стратегічні концепції (у 1999 та 2010 роках), адаптуючись до нових реалій. Таким чином, замість того, щоб розпуститися, Альянс адаптувався та продовжує змінюватися, щоб відповідати потребам і очікуванням союзників та просувати своє спільне бачення вільної та мирної Європи.
