Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Путін, як і його кумир Сталін, любить символи. Однак цього разу із символікою вийшов прокол: перенесений на 26 липня марш так званого Безсмертного полку сам же «обнулений» змушено скасував через пандемію. А так добре все спланував – остання неділя липня указом ще «раннього» Путіна від 2006 року відзначається як день військово-морського флоту РФ. Чим не заміна 9 травня? Ба більше, цьогоріч у Росії це ще й ювілей, можна сказати, «професійного свята»: десять років тому там скасовано максимально дозволену норму вмісту алкоголю в крові водія. Тобто акцію «Безсмертного полку» можна було провести з розмахом, але не склалося…
Мені ж сьогодні хочеться нагадати про іншу близьку до 26 липня дату – 1 серпня. А саме про перше серпня 1944 року. Того дня почалося Варшавське повстання, учасники якого сподівалися на допомогу радянських військ, які вже наблизилися до польської столиці. Те, що сталося потім, відтворює англійський історик Норман Дейвіс: «Сталін не визнавав незалежних військ і не мав наміру допомогти Польщі відвоювати свободу… Совєти зненацька зупинилися на самій околиці міста. Сталася мерзенна зрада. Московське радіо, що закликало Варшаву повстати, тепер називало керівників повстання «зграєю злочинців». Німці послали до Варшави дві бронетанкові дивізії, і гарнізон мав час, щоб отримати величезні підкріплення… Польську армію генерала Берлінга, яка воювала під радянською командою, знято з фронту за невиконання наказів і спробу допомогти повстанцям, самого генерала позбавили військового звання. Спробам західних держав допомогти Варшаві через повітря з Італії перешкоджало небажання совєтів надавати аеродроми й заправляти літаки. Німці обстрілювали повстанців з гармат, посипали кулями з кулеметів, висаджували в повітря динамітом вулицю за вулицею, будинок за будинком, одну каналізаційну трубу за іншою – на одному березі Вісли, а тим часом на другому радянські солдати засмагали… Попри жертовну смерть 250 000 мешканців міста, Варшава й далі лишалася під ярмом… Руйнування тривало три місяці. Тим часом радянська армія разом із комітетом польських маріонеток у своєму обозі байдуже спостерігала з протилежного берега. Червона армія вступила в безлюдні, мовчазні, припорошені снігом варшавські руїни тільки 17 січня 1945 року»…
Варшавське повстання стало найбільшою операцією антикомуністичної Армії Крайової, тривало 63 дні і вважається взагалі найпотужнішою операцією з усіх, що їх здійснювали рухи опору в різних європейських країнах. Ненадання допомоги повсталій Варшаві, поза сумнівом, можна розглядати як військовий злочин. Причина цього дуже проста: у квітні 1943-го СРСР розірвав відносини з польським урядом у вигнанні, оскільки той вимагав розслідування розстрілів у Катині. Бо й справді, не для того ж Москва знищила цвіт польської армії, щоб перед кимось про це звітувати. А тому, коли говорити про дзеркальну відповідь – якщо Кремль і далі використовуватиме пропагандистські марші «Безсмертного полку», чому б полякам не вийти до російського посольства у Варшаві зі світлинами своїх загиблих під час Варшавського повстання, в Катині, у таборах ГУЛАГу? Мільйони таких фотографій мають українці, кримські татари, інші народи, ув’язнені в колишньому соціалістичному таборі, у Радянській імперії, зрештою, і в нинішній Росії.
Сергій Борщевський, експерт Центру дослідження Росії для АрміяInform
