Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Торік вітчизняні ЗМІ повідомляли, як учасник АТО і резервіст окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України львів’янин Андрій Мочурад здійснив унікальну подорож до Антарктиди. На верхівках антарктичних скель він здійняв прапори українських бойових підрозділів, а також провів майже два місяці разом з учасниками 24-ї української науково-дослідної експедиції на антарктичній станції «Академік Вернадський», зібравши багато цікавого журналістського матеріалу про діяльність вітчизняних науковців на південному полюсі планети.
Ударна праця та лекції про Антарктиду
Після повернення з експедиції Андрій взявся за реалізацію давно запланованого проєкту з облаштування у Львові соціальної спортивної зали для учасників АТО/ООС, який би можна було відвідувати безоплатно.
– У 2014 році я брав участь в Антитерористичній операції на Донбасі в лавах батальйону «Айдар». Зазнав поранення. Досі маю в нозі металевий уламок. Утім, це не завадило зберігати фізичну активність. Підготуватися та провести експедицію в Антарктиду. А також перебувати в оперативному резерві першої черги в нашій славетній львівській десантно-штурмовій бригаді, – говорить він. – Власне, це стверджує моє переконання щодо того, що людина з військовим бекграундом задля збереження фізичного та психологічного здоров’я повинна постійно бути активною, підтримувати себе у формі. Спортзала для цього пасує якнайкраще. Тут можна і м’язи укріпити, і побути серед побратимів-однодумців.
Сказано – зроблено. Громадське об’єднання «Граніт», засновником якого є Андрій Мочурад, отримало від міської влади дозвіл на облаштування спортзали в одній з історичних кам’яниць у центральній частині Львова – неподалік церкви святого Юрія. Андрій зазначає, що дозвіл міськрада підписала якраз під час його перебування в антарктичній експедиції.
– Коли отримав звістку про це, зрозумів, що після повернення бити байдики довго не вийде. Написання книги про антарктичну подорож та лекції про мандри доведеться комбінувати з ударною фізичною працею, – жартує він. – Адже відновити приміщення, як кажуть, з нуля – справа дуже клопітка. Для того, щоб зробити якісний ремонт, слід оформити безліч дозволів на здійснення робіт, оскільки будівля внесена в перелік пам’яток історичної архітектурної спадщини. І будь-які дії, навіть спрямовані на врятування й покращення стану історичної споруди, потребують бюрократичного схвалення й погодження. Додам, що проєктно-кошторисна документація на такі роботи у Львові коштує не менше ніж 6 тисяч доларів США. Для громадської організації – сума нереальна.
Що кажуть нащадки «визволителів» про сусідство зі спортзалою?!
Мешканці будинку, де учасникам АТО місто надало приміщення з фонду комунального майна, зустріли активістів, м’яко кажучи, прохолодно. Андрій Мочурад наголошує, що колись, за часів Польщі у будівлі мешкали залізничники – резерв Війська Польського. Згодом, під час радянської окупації Львова, господарів вивезли, натомість віддавши помешкання «визволителям». Їхні нащадки, дізнавшись, що у підвалі буде спортивна зала для потреб ветеранів російсько-української війни, охрестили нових сусідів «фашистами». Бо ті, мовляв, воювали на Донбасі. Як не дивно, але й у проукраїнському та патріотичному Львові таке теж трапляється!
А втім, для самих активістів це швидше стимул до продовження робіт та облаштування громадсько-корисного простору, ніж образа.
– Значить, ми у правильному напрямку рухаємось, – зазначає Андрій Мочурад. – Робитимемо справу й надалі. Адже прагнемо, щоб тут займалися і ветерани АТО/ООС, і була можливість проводити національно-патріотичні вишколи для юних львів’ян. Навряд чи наші антипатики змінять думку. Але нам своє робити!
Сам ремонтуєш – сам займаєшся!
Концепція облаштування соціальної спортзали передбачає, що ветерани російсько-української війни не прийдуть на все готове. Спочатку вони мають докласти власних зусиль, аби місце, де безоплатно можна зайнятись спортом, якнайшвидше розпочало роботу. Наразі вже відбулося кілька толок, коли у приміщенні прибрали сміття. Вже акумулюють будматеріали. А також предмети, з яких можна буде створити внутрішній інтер’єр та обладнання.
– Насправді, левова частка витрат на ремонт полягає у виготовленні дозвільних документів, – говорить Андрій Мочурад. – Решта – справа часу й кількості робочих рук, що прагнуть допомогти! Вікна нам допомагають реставрувати фахівці з Львівського бюро збереження архітектурної спадщини. І це у форматі навчання ветеранів АТО реставраційному ремеслу. Наш «актив» – це 15 ветеранів, які по змозі долучаються до проведення робіт, оформлення документів тощо. Крім того, збираємо архаїчні речі, яким можна дати друге життя, відреставрувати й використовувати. Як-от вікна та двері зі старих будинків, які часто можна знайти на смітниках. Львів’яни їх просто викидають під час ремонтів. Так само і спортінвентар. Частину тренажерів отримали від побратимів-волонтерів. Гирі, гантелі, штанги можна зробити власноруч. Або ж знайти за копійчаною ціною на базарах, де торгують старим крамом. Це не проблема. Так само і будівельні матеріали. За сучасного асортименту та технологій їх багато не потрібно. Адже спортзала матиме максимально утилітарну ергономіку.
Слід зазначити, що ГО «Граніт» та Андрій Мочурад запрошують охочих львів’ян, а особливо учасників АТО/ООС, долучатися до створення соціальної спортзали. Налагодити зв’язок з активістами та запропонувати допомогу можна через соцмережу Facebook за посиланнями: https://www.facebook.com/mo.granit/; https://www.facebook.com/andrij.mochurad.
– Робоча назва для майбутньої спортзали – «Кіндрат 007», – жартує Андрій. – Назвали б, звісно, «Підпільник Кіндрат», як у відомій пісні Андрія Миколайчука. Але «брендове ім’я» вже, на жаль, зайняте відомою львівською ресторацією. Тому наречемо наш простір за іменем вулиці та номеру будівлі, де вона розташовується. Вулиця Кіндрата Рилєєва – страченого поета-декабриста, який був прихильником національного визволення України.
На думку Андрія Мочурада, для того, аби зала запрацювала, потрібно місяць часу. Якщо справа просуватиметься оптимістично, то, можливо, це відбудеться цієї осені. Адже фактично потрібно дооблаштувати санвузол і поставити душові кабінки. Та залити підлогу стяжкою. Решту робіт можна виконувати вже в процесі функціонування.
Активісти вже продумали й графік функціонування. Хочуть зробити його максимально зручним і гнучким для тих, хто працює або ж навчається. Розташування майбутньої спортзали дуже вигідне – фактичний центр Львова, із зупинками громадського транспорту неподалік. Так що пропозиція є насамперед цікавою для тих, хто мешкає в середмісті, а також для студентської молоді. Бо поруч і університет Івана Франка, і більшість корпусів «Львівської політехніки». Та й групи для занять будуть невеликі – до 10 осіб. А це і комфортно, і додаткова можливість знайти гарну компанію для спілкування.
Фото та відео автора та з архіву ГО «Граніт»
