Чому ворог зосереджується саме тут? На це питання відповів військовий експерт Петро Черник. «Курський напрямок — це питання їхнього (рф — ред.) престижу, тому що от уже…
Нещодавно цілий заступник глави російського МЗС Андрій Руденко, який курує питання відносин з країнами СНД, півтори години «заливався солов’єм» про «миролюбну» російську політику. Це було інтерв’ю російському пропагандистському агентству ТАСС, яке відбулося в онлайн-форматі.
Розпочав цей парад цинізму заступник гендиректора ТАСС Михайло Глузман, який був головним (і єдиним) «вопрошателем». Наведу початок бесіди мовою оригіналу:
Михайло Глузман: «Вы отвечаете за практически весь круг вопросов отношений со странами СНГ и даже шире, всего постсоветского пространства. Мы привыкли эти страны, большая часть из которых являются нашими прямыми соседями, воспринимать, как очень близкие. (Вважайте своїми. – Авт.) Но есть ощущение, что в последние годы у этих стран наблюдается вектор повышенной «самостійності» (На кого це він натякає? – Авт.), ухода от близких связей с нами. Что нужно сделать, что бы у нас с этими близкими нам странами были союзнические отношения?»
Відчуваєте? Майже 30 років колишні радянські країни є суверенними, а росіян дивує «вектор повышенной «самостійності». Мені здається, що відповідь на це питання очевидна. Щоб були партнерські відносини, Росії просто слід відмовитися від «братньої любові» до цих держав.
Але ж надамо слово заступнику міністра Андрію Руденку. Чиновник одразу підтвердив, що «ближнє зарубіжжя є особливою, пріоритетною частиною російської зовнішньої політики». Іншими словами, росіяни сприймають ці країни частиною своєї імперії, і в спокої їх не залишать. Один зі спільних чинників, вважають у російському МЗС, це те, що переговори з дипломатами цих країн ведуться російською мовою, і це є «тією «скрепою», яка поєднує наші держави». Напрошується очевидна відповідь: якщо російські дипломати не в змозі вивчити українську чи, наприклад, грузинську, то доводиться спілкуватися з ними російською. А на їхню думку – це «скрепа»…
І все було б у «миролюбної» РФ у повному порядку, але є ще в них вороги.
– США в рамках загальної політики стримування Росії зацікавлені у створенні на периметрі кордонів РФ певних наривів, які змушуватимуть нас використовувати наявні ресурси для протидії таким загрозам, – заявив Руденко.
Це він про що? Про Придністров’я? Північну Осетію чи про Абхазію? А може, він натякає на «ЛНР» та «ДНР», де російські військові навіть знаки розрізнення не знімають?
Не буду далі цитувати ту нісенітницю, яка півтори години неслася з вуст російського дипломата. У ролі «вишеньки на торт» у цьому потоці цинізму наведу слова Руденка щодо російсько-українських відносин.
– З боку України чуємо войовничу риторику, яка явно провокується штучно, – з приводу можливих військових планів Росії щодо України. Хочу запевнити, що ніяких таких планів немає і бути не може, – наголосив російський дипломат.
Тут у мене дипломатичні вислови закінчуються… Тому наведу реакцію заступника міністра закордонних справ України Василя Боднара, яку він розмістив у Twitter:
«Може, у МЗС РФ і немає таких планів, хоча дуже сумнівно. Багато неправди і маніпуляцій щодо України йде саме від МЗС РФ. А ось що роблять російські військові на тимчасово окупованих українських територіях Криму та Донбасу, для чого нові бази вздовж кордону, активна розвідка?» – написав український дипломат.
