Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Довгий час імена видатних полководців і блискучих військових стратегів періоду Української революції 1917-1921 років були невідомі широкому загалу. У радянський час лише згадка про них загрожувала підозрою в «неблагонадійності» та репресіями. Тепер ми повертаємо пам’ять про цих непересічних людей, повідомляє «Новинарня».
17 липня виповнюється 130 років з дня народження командувача Дієвої армії УНР у 1919 році, генерал-хорунжого Василя Тютюнника.
Цей талановитий воєначальник у період Української революції 1917-1921 років стояв біля витоків українського війська. На його рахунку такі вдалі операції, як Проскурівський прорив, звільнення від більшовиків Вінниці та Жмеринки, план легендарного 1-го Зимового походу.
До його 130-річчя Український інститут національної пам’яті спільно з Bober Film Studio випустив просвітницький ролик про Василя Тютюнника в рамках циклу »Люди епохи».
У ролику використані кадри з кінохроніки тих років, а також із фільму «Остання столиця» та з реконструкції завершення 1-го Зимового походу, наданої Центром історії Вінниці.
Василь Тютюнник народився 1890 року на Полтавщині. Закінчив Тифліське військове училище, служив у 25-му Сибірському стрілецькому полку, що базувався в Іркутську. В роки Першої світової війни командував кінною розвідкою полку.
У 1917-му, коли на хвилі революційних змін почала формуватися українська армія, Тютюнник став одним з її фундаторів.
«Підполковник Василь Тютюнник — енергійний, гарячий, вмить охоплював найскладнішу військову ситуацію і блискавично переходив до рішення, часто парадоксального у своїй талановитості», – згадував його ад’ютант, поет Євген Маланюк.
Одним із таких рішень було запросити до українського війська досвідчених генералів та офіцерів старої російської армії, що дало змогу в лютому 1919-го зупинити наступ червоних.
Наприкінці травня 1919 року, коли Армія УНР опинилася в скрутному становищі, втративши майже всю територію і ведучи бойові дії одночасно проти Червоної армії та польських військ, саме Тютюнник розробив план прориву в напрямку Проскурова («Проскурівська операція»), в результаті якої вдалося закріпитися на Поділлі та на цілий рік зробити тимчасовою столицею України Кам’янець.
Після успіху Проскурівської операції Тютюнник став начальником штабу Дієвої армії УНР, а через місяць — командувачем армії.
Під час походу Об’єднаних українських армій на Київ–Одесу Тютюнник командував Східною армійською групою, війська якої наступали на одеському та уманському напрямках.
У листопаді 1919-го, уже хворий на тиф, разом із генерал-хорунжим Євгеном Мєшковським Тютюнник розробив легендарний план 1-го Зимового походу – партизанського рейду тилами білих та червоних, що дало змогу вирватися з «трикутника смерті».
Помер 29-річний генерал 19 грудня 1919 року в Рівному – тиф ускладнився тромбозом коронарних судин і призвів до розриву серця.
Також про Тютюнника та інших творців українського війська розповідає відеофільм «Видатні командири армії УНР».
