Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сьогодні, 15 липня, відзначають День українських миротворців. АрміяInform поспілкувалася з начальником відділу інформаційної протидії Центру моніторингу інформаційного простору штабу Командування Сухопутних військ підполковником Максимом Клунником, який у 2006–2007 роках був миротворцем у складі міжнародних сил KFOR у Республіці Косово.
Максим Сергійович в 1998 році вступив до Полтавського військового інституту зв’язку на спеціальність «бойове управління та застосування підрозділів радіозв’язку». Після випуску потрапив на службу до Львова, а саме до 7-го механізованого полку 24-ї механізованої дивізії Західного оперативного командування.
Відомо, що однією з умов відбору до миротворчої місії є гарне знання англійської мови. Особисто мене вразило, що офіцер був готовий відповідати на всі запитання англійською, виявляється, вивчити її дуже допомогли… фільми з неякісним перекладом.
– Мені дуже пощастило, що в школі чудово викладали англійську, а також навчився завдяки поганому перекладу іноземних фільмів. Знаєте, раніше, коли дивився якесь кіно, то спочатку йшли репліки англійською, і тільки за кілька секунд був переклад, – згадує офіцер.
До миротворчої місії військовий потрапив у званні старшого лейтенанта. На той час служив у 74-му центрі інформаційно-психологічних операцій.
– Миротворчі контингенти проходять стандартну підготовку. У ній є поглиблені заняття стосовно конвоювання, охорони особливо важливих об’єктів, несення служби на блокпостах, стандартів і символів НАТО, для того, щоб люди, прибуваючи в підрозділи і співпрацюючи з підрозділами Альянсу, не бентежилися незнайомою тематикою, – каже офіцер.
Від офіцера зв’язку спеціальної оперативної групи – до військового журналіста
Під час ротації Максим Клунник був офіцером зв’язку спеціальної оперативної групи. Перший місяць ротації навіть виконував обов’язки старшого національного представника при штабі KFOR.
«Більшість місцевих вважали українців найкращими миротворцями»
– Взаємини між мешканцями Косова й українськими миротворцями досить позитивні. Український миротворчий контингент побудував спілкування з місцевим населенням на належному рівні. Більшість місцевих вважали українців найкращими миротворцями, – ділиться спогадами військовий.
Під час ротації офіцеру довелося виконувати обов’язки журналіста.
– З місцевими дуже багато спілкувався стосовно роботи, оскільки під час ротації я ще й виконував функції журналіста. То було нелегко, адже створювати матеріали англійською достатньо складно. А для мене взагалі не притаманно щось написати. Вчився писати матеріали шляхом проб, помилок, а також завдяки колезі з Албанії, який завжди допомагав, – каже підполковник.
Звісно, стало цікаво, про що саме писав миротворець і де друкував свої матеріали.
– У нас була друкарня в Приштині. Ми видавали журнал KFOR Сhronicle – щомісячне видання для військовослужбовців KFOR. У мене була цікава рубрика Culture heritage (Культурний спадок). Дуже вразила історія косовського краю, їхні релігійні споруди як ортодоксальні православні, так і мусульманські. Сподобалось працювати з мусульманською громадою, відвідувати їхні мечеті. Був настільки під враженням, що після поїздки прочитав повністю Коран, – розповів Максим Клунник.
«Участь у миротворчій операції дала безцінний досвід і мрію»
Під час ротації українському офіцерові вдалося врятувати німців.
«За мною прямував на ротацію німецький контингент. Мені вдалося їх своєчасно зупинити. Під час огляду ми виявили мінно-вибуховий пристрій, який, вочевидь, встановлено для підриву німців»
– Одного дня дорогою, коли розвозив наше видання, звернув увагу, що в асфальтному покритті пророблені якісь дірки. Періодично роблять дірки такого типу, коли беруть проби асфальту, але їх роблять посередині дороги і мітять спеціальними позначками. А ті отвори були зроблені ближче до узбіччя. Я зупинив машину, щоб подивитися. Саме в той час за мною прямував на ротацію німецький контингент. Мені вдалося їх своєчасно зупинити. Під час огляду ми виявили мінно-вибуховий пристрій, який, вочевидь, встановлено для підриву німців, – згадує чоловік.
За це українському офіцерові командувач KFOR вручив коїн (пам’ятну монету), а вже в Україні – пам’ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець».
«Мрія – служити в такій армії, як армії країн-членів НАТО, але своїй, українській»
– Знаєте, участь у миротворчій операції дала безцінний досвід і мрію. Досвід у спілкуванні з військовослужбовцями країн Альянсу. Я дуже багато чого у них навчився. А мрія – служити в такій армії, як армії країн-членів НАТО, але своїй, українській. З того часу намагаюся робити для цього все можливе, – з усмішкою сказав Максим Сергійович.
«Коли я повернувся з ротації додому, то дитина мене не впізнала»
Ротація офіцера до складу міжнародних сил KFOR в Республіці Косово загалом тривала 10 місяців.
– Батьки та дружина позитивно відреагували на моє відрядження, а дитина дуже сумувала. Їй на той час було три рочки, і коли я повернувся з ротації додому, то дитина мене не впізнала. І, звісно, цим я був шокований.
– Чи доводилося застосовувати на Сході України досвід, набутий у Косові?
Служба у складі миротворчого контингенту й АТО, особливо у 2014 році, коли я вперше туди потрапив, – зовсім різні речі і різний досвід. Порівнювати їх буде некоректно.
