Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Згідно з кремлівською картиною минулого, в Російській Федерації не існує жодних поразок, а будь-які війни імперії — це суцільні перемоги. Значні й навіть не дуже розгроми російських військ у різні історичні періоди старанно приховували та продовжують приховувати від публіки. Переважно або з допомогою перенесення уваги на якісь інші події чи видаванням поразок за гучні перемоги. Багатьом відома «Цусіма» (найбільший розгром російського флоту та найгучніша морська перемога Японії) стала дуже влучним символом російської ганьби. Та це не єдина показова поразка російської армії. Вже понад 200 років приховується правда про російсько-шведську війну 1788–1790 рр., а саме про одну з найбільших битв за кількістю кораблів взагалі в історії, в якій флот Російської імперії зазнав катастрофічної поразки. Про засекречену битву, що відома дуже вузькому колу спеціалістів, читайте на АрміяInform.
Російсько-шведська війна (1788–1790), відома як Російська війна Густава III у Швеції або Шведська війна Катерини II у Росії, — це війна, яку почала Швеція й підтримали Велика Британія, Голландська республіка та Королівство Пруссія з метою повернення територій, втрачених під час попередніх війн з Російською імперією. Її причиною стала участь Росії у внутрішніх справах Швеції. Зокрема активне позиціювання Російської імперії як гаранта майбутньої конституції Швеції, яку скасував король Густав III у 1772 році й що надалі слугувало приводом для двосторонньої напруженості. Також важливим чинником стало озброєння російської ескадри, призначеної для дій у Середземному морі.
Щоб повернути втрачені позиції на Балтійському морі, Швеція мріяла про реванш і в 1788 році для цього настав слушний момент. Поки основні сили Російської армії були задіяні у війні проти Османської імперії, шведський король Густав III оголосив війну Катерині II. Шведам вдалося досягти кількох перемог на суходолі, однак на морі їхні справи йшли не настільки успішно: вони зазнавали втрат і, зрештою, вимушено відвели основні сили флоту в протоку Свенсксунд (швед. Svensksund), поблизу фортеці Роченсальм (нині це місто Котка, Фінляндія). Саме там вони готувалися зустріти флот росіян.
Як та чому Катерина II намагалась викреслити з пам’яті дводенну Роченсальмську битву
Шведським флотом командував сам король Густав III. Російським флотом — принц Карл Генріх Нассау-Зіген (французький аристократ німецького походження; справжній авантюрист, що встиг послужити в арміях Франції, Іспанії, Речі Посполитої; взяв участь у війні за незалежність США й аж потім перейшов на службу до Російської імперії). Один російський адмірал Павло Чичагов говорив про Карла Генріха Нассау-Зігена:
«Імператриця доручила головне командування іноземцю, який не мав уявлення про ремесло, за яке взявся. Доручена йому флотилія опинилася під командуванням людини, яка нічого не розуміла в морській справі й оточила себе сухопутними та гвардійськими офіцерами, які розуміли не більше за неї. Цим людям він дав командувати кораблями й загонами. Екіпажі також укомплектовані не найкращим чином. До тієї частини, яка брала участь у минулій кампанії та набула певного досвіду служби, додали заради поповнення селян і найманих волонтерів».
Ось такому полководцю Катерина II доручила розбити шведів. Аби потішити матінку-імператрицю, 9 липня 1790 року адмірал Нассау-Зіген вирішив атакувати шведський флот. Та справи росіян пішли не дуже успішно. В той день почався сильний вітер і шторм, й російські кораблі не могли вдало прицілитись у шведські. Попри те що російський флот мав більше кораблів і гармат, він перебував у значно гіршому становищі. Шведи стали близьким строєм і стріляли влучніше. Крім того, шведську ескадру підтримувала ще й берегова артилерія. І в результаті росіяни, що перші атакували, зазнавали поразки. У дводенній битві російський флот зазнав катастрофи — величезну кількість кораблів потопили шведи, багато просто розбилося об прибережні скелі й потонули внаслідок шторму, а деякі, зазнавши пошкоджень, потонули дорогою додому. Загалом росіяни втратили 64 кораблі, з яких 42 знищено, а ще 22 захопили шведи. Зокрема і флагманський фрегат «Катерина», названий на честь імператриці. Адмірал Нассау-Зіген накивав п’ятами у шлюпці, але навіть його прапор дістався шведам.
Щодо втрат особового складу, то точних цифр, на жаль, немає. Проте більшість історичних джерел подає дані від 7 до 12 тисяч моряків, які загинули, були поранені й потрапили в полон. На цьому тлі втрати шведів виявилися просто мізерними — 6 кораблів і 300–700 моряків загиблими та пораненими. Наступного дня тогочасний король Швеції Густав ІІІ писав: «Наш добрий Господи, вітер і хоробрість моїх воїнів дарували нам цілковиту перемогу».
У Швеції цю баталію називають Битвою у протоці Свенсксунд. Вона унікальна в кількох аспектах. Це найбільша перемога в історії шведського флоту. Також найбільша битва на Балтиці та одна з найбільших битв за кількістю кораблів взагалі в історії (за деякими даними, з обох боків брали участь понад 500 кораблів).
Уже за кілька місяців російсько-шведська війна закінчилася підписанням Верельського мирного договору, згідно з яким Російська імперія більше не мала права втручатися у внутрішні справи Швеції (за умовами попередніх мирних договорів Росія мала таке право).
Катастрофічну поразку біля Роченсальма в Російській імперії категорично намагались забути. Катерина II, аби не привертати зайву увагу, навіть не влаштовувала розбір польотів морякам, а навпаки нагородила адмірала Нассау-Зіген золотою шпагою з діамантами та срібним сервізом. Невдовзі він пішов у відставку й виїхав у свій маєток, до речі, в Україні (нині — с. Тинна, Дунаєвецький район, Хмельниччина).
Жодної статті про поразку імперського флоту немає в жодній російській енциклопедії чи словнику
Як примусити забути про поразку? Звісно, перекрити її якоюсь перемогою. В грудні того ж самого 1790 року Олександр Суворов бере штурмом турецьку фортецю Ізмаїл. Взяття Ізмаїла стало одним з найголовніших сюжетів російської пропаганди. Цю подію возвеличили настільки, що з нею пов’язали навіть першу спробу створити державний гімн Російської імперії. «Вихлоп» про взяття Ізмаїлу був настільки масштабним, що нині цей день на офіційному рівні відзначають у Росії як День воинской славы.
Жодної статті про поразку перед шведами немає ні у великій радянській енциклопедії, ні в радянській військовій енциклопедії, ні навіть у військово-морському словнику. Та, звичайно, це не єдиний випадок, коли Росія приховувала поразки. Про інші історичні маніпуляції північного сусіда читайте в наступних матеріалах АрміяInform.
У статті використані матеріали youtube-каналу «Історія Без Міфів»
