На війні «Фін» третій рік, до широкомасштабного вторгнення росії працював у банківській сфері. Після мобілізації брав участь у Харківській операції, воював на Запоріжжі під час…
29 червня 2016 на Донбасі загинув великий син України, оперний співак зі світовим іменем і боєць АТО Василь Сліпак із позивним “Міф”, доброволець “Правого сектора”. Про це повідомляє “Україна молода”.
Все своє життя від дитинства Василь Сліпак співав, але загинув від кулі снайпера. У 10 років – львівський ансамбль “Дударики”, у 14 – виступ у Карнегі-холл у США, потім Канада.
Львів’янин Василь Сліпак володар рідкісного голосу – контртенору. В Україні таких всього два. Тож і не дивно, що талант українця оцінили у Франції, де він пропрацював 19 років.
Вперше Францію Василь Сліпак підкорив у 1994 році. Тоді на Міжнародному конкурсі 20-річний львів’янин отримав гран-прі. І вже через два роки на іншому фестивалі у Франції йому запропонували контракт.
Василь Сліпак поїхав до Парижа і залишився там на 19 років. Він співав і на “Радіо Франс”, і гастролював по світу.
Перебуваючи за межами України, Сліпак ніколи не припиняв переживати за її долю. Під час Майдану в 2004-му оперний співак був в Україні у вирі подій. В 2013-2014-му приїхати не зміг: цього не дозволяв контракт з Паризькою оперою.
Однак Василь Сліпак не залишився осторонь подій і разом з українською діаспорою у Парижі підтримував Революцію Гідності. Спершу він лише жертвував кошти, займався волонтерством, а згодом вирушив на фронт.
З 2015 року Василь Сліпак воював за Україну у складі Добровольчого українського корпусу “Правий Сектор”. У травні приїхав у Водяне Донецької області з волонтерською допомогою. А потім з волонтера “Міф” перетворився на кулеметника 7-го окремого батальйону ДУК.
Спершу Василь Сліпак обрав собі позивний “Мефістофель” – на честь героя опери “Фауст”.
Ще у 90-х під час гастролей в Італії він підкорив публіку виконанням партії чотирьох дияволів з опери Оффенбаха “Казки Гофмана”. За блискавичне виконання “диявольської” партії за ним і закріпилося це звання.
Однак на фронті такий позивний задовгий, тому і довелось скоротити до “Міф”.
За місяць українського героя чекає за контрактом Париж, але не судилося.
В одному з останніх інтерв’ю Василь Сліпак сказав: “Уся кров, що сьогодні проливається за Україну, не повинна зупинити або увергнути в депресію. Вона повинна дати імпульс для подальшої боротьби”.
29 червня 2016 року він загинув саме там, де вчора точилися запеклі бої. Бойовики зазнали страшенних втрат. Здається, ніби атовці помстилися за загиблого товарища, великого сина України.
Військовий медик Яна Зінкевич повідомляла, що Сліпак отримав смертельне поранення у нижню частину тулубу. Пізніше з’явилася офіційна інформація: 18 червня Василь поїхав на Донбас, щоб доправити зібрану допомогу захисникам-добровольцям, і планував залишитися там на півроку. Але 29 червня, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1-шої штурмової роти Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” (ДУК ПС), загинув у бою близько 6:00 від ворожої кулі калібру 12.7 мм, яку випустив снайпер з великокаліберної гвинтівки.
Василь Сліпак ціною власного життя врятував побратимів. Українські захисники відбили атаку російських збройних формувань на смт. Луганське (Бахмутський район Донецька область) з боку міста Дебальцеве та перейшли у контрнаступ, посунувши противника з двох укріплених позицій на висотах поблизу с. Логвинове.
Президент України Петро Порошенко 30 червня нагородив бійця і оперного співака Василя Сліпака орденом “За мужність” посмертно.
Ховати Василя випало батькам і старшому брату Оресту. Саме Орест колись відвів малого Василька “на музику” – дитина почала співати майже тоді, коли і говорити. В шість років Василь удерся на стіл на сільському весіллі і заспівав “Розкажи мені, любишь ти чи ні? І в очах сія: “Я – навік твоя”, а через чотири роки старший брат відвів Василя до хорової капели “Дударики”.
Останні дописи на сторінці Василя Сліпака у “Фейсбуці” – про справи. Збирав гроші для побратимів, бо був не тільки бійцем, а й волонтером. Шукав 50 чорних беретів. Хто зна для чого. Френди жартували, мовляв, є хутрові. Чи рожеві.
Вранці 29 червня 2016 року жарти змінилися десятками питань. “Живий?”, “Василю, ти живий?”, “Що ж ти, братику, накоїв…”.
Поховали Василя на його Батьківщині, у Львові.
А через рік вийшов на екрани “МІФ” – новий фільм авторів стрічки Добровольці Божої Чоти – The Ukrainians Леоніда Кантера та Івана Яснія – розповідає історію життя та загибелі Героя України, соліста Паризької національної опери, кавалера ордена “За мужність” І ст. та “Золота зірка” Василя Сліпака.
У стрічці поєднано документальні кадри та анімацію, яку створив український художник Журавель Юрій Zhuravel Yuriy.
Музику для фільму написали одні з кращих композиторів сучасності. Серед яких Євген Гальперін, що писав музику для Люка Бессона і був близьким другом Василя; Роман Григорів та Ілля Разумейко (формація NOVA OPERA) та Едуард “Діля” Приступа.
